Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

але дерева, окреслені цими топонімами, дуже поширені. Отже, при первісному зародженні назви вирішальним було не те, скільки цих дерев, а де вони росли, чим вони виділялись. Наприклад, с. Залужжя знаходилось від Яворова або Вільшаниці «за лугом». Звідси гіпотетичний висновок, що назву Залужжя (Залуже) дали жителі згаданих поселень. Отже, Яворів або Вільшаниця були заселені раніше, ніж Залужжя.

Місто Яворів розбудувалось на порівняно невеликій території, від ставища на південному сході до оборонних валів,Бсліди яких помітні у північній та північно-східній частинахбміста. Згодом над ставом був збудований замок, укріплений глибокими ровами і валами[1]. Люстрація 1771 р. називає такі вулиці у місті Яворові: Фарна, Брухнальська, Краковецька, Затильна, Ярославська, Львівська, Замкова, На підвалю ібГребля. Топоніміка шляхів у місті та його найближчих околицях дуже різнорідна. В центрі міста сходились шляхи з Львова, Городка (Брухнальська), Ярослава і Краківця та ін. Люстрація 1621 р. називає ще вулицю «На перемиському». В Йосифінській метриці знаходимо детальніший опис: в акті розмежування Великого Передмістя відомі дві дороги на Ярослав — «старий ярославський гостинець», що Йшов через с. Черниляву, і другий «старий ярославський гостинець — Горний на Розпуттю»[2]. Новіший шлях (уже третій), що йшов на захід через містечко Краковець, названий просто «цісарський гостинець». У давнину в Краковець йшов інший шлях — «стара краковецька дорога».

Згадки про деякі важливі шляхи подибуємо й в інших, хронологічно раніших історичних джерелах. Брухнальською дорогою наступали союзні козацько-російські війська в 1655 р. за розгромленою під Городком шляхтою[3]. Обома Ярославськими шляхами подорожував в Яворів резидент та розвідник короля Людовика XIV Ульріх Бердум з секретною місією до майбутнього польського короля Яна Собеського (1670-1672)[4].

Під с. Коханівкою «при Ярославському тракті» (1672 р.) королівські війська з допомогою селян били татар[5]. Королівський слуга Станіслав Освенцім мандрує в 1644 і 1646 pp. «звичайним гостинцем з Ярослава через Яворів, на Львів»[6].

  1. ↑ Першу згадку про замок 1495 р. див. MRPS, Pars II, № 483.
  2. ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 93, акт розмежування, п. 72.
  3. ↑ М. Костомарів. Богдан Хмельницький. Тернопіль, 1889, т. IV, стор. 12.
  4. ↑ X. Liske. Cudzoziemcy w Polsce. Lwów, 1876, стор. 112, 134.
  5. ↑ F. Kluczycki. Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego. Kraków, 1881, т. I, ч. II, стор. 1092-1093.
  6. ↑ Stanisława Oświęcima Dyaryusz 1643-1651. Wydał Czermak, Krakow, 1907, стор. 66, 148.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Історичні_джерела_та_їх_використання._Вип._2_(1966).pdf/105&oldid=718044