лузі, озеро Журавлине, Жабчин, озеро Глухе, Пісчини, Могили, Страшне, Вориська[1]. На фоні цих справді народних назв яскраво виступають старовинні назви, занесені в різний час з інших країн.
Найбільше чужих назв в околицях с. Старий Яжів, яке було осаджене в XV ст. на волоському праві[2]. Звідси походять такі назви: нива на Лівонці, Яжівець на Ліванах. Сліди волоської колонізації можна бачити в назвах хуторів Мурини, Вахули і сусіднього села Цитуля. В метриці с. Старий Яжів знаходимо кілька разів прізвище Цитуля[3]. В с. Новий Яжів згадані «дорога волоська», потік «Пітас», лука «Закло»[4] та ін.
У статті, звичайно, наводяться далеко не всі топоніми і гідроніми, але досить і їх, щоб зробити певні висновки.
По-перше, переважна більшість топонімів, мікротопонімів та гідронімів, відома з документальних джерел, народна й оригінальна. Разом з тим вона численними нитками зв'язана древньоруськими географічними назвами західних земель УРСР (порівняй такі назви, як Олесько, Буськ, Словіта, та багато інших). Нечисленні сторонні назви виступають у цьому середовищі досить яскраво, і їх дуже легко відрізнити від стародавніх назв місцевого українського походження. Назви ці не старіють, вони зберігаються в народі без суттєвих змін протягом століть.
По-друге, переважають назви, зв'язані з природою середовища, в якому вони народились. Найрізноманітніші ці назви в околицях городищ і старих шляхів. Очевидно, ці географічні об'єкти і їх найменування хронологічно давніші від інших назв цієї території. Топонімія пізнішого часу набагато бідніша. Це можна проілюструвати на топонімах сіл Черчик, Чернилява і Липівець (на межі з Нагачевом та Дрогомишлем). Переглядаючи протоколи розмежування цих сіл за XVIII ст., спостерігаємо в них щоразу різні назви для одних і тих самих нив, лук і пасовиськ по обидва боки громадських меж, в той час як у давніших поселеннях однакові за своїм призначенням угіддя мають спільні назви в усіх суміжних громадах. Ця мовна співзвучність топонімів сусідніх сіл може сягати своїми коріннями у віки глибше, ніж перші згадки про населені пункти. Зокрема це стосується гідронімів річок і потоків, що пробігають кілька сіл. Вони відомі по всій течії річки під одним найменуванням, трапляються тільки перекручення. Назву потоку Ретичин знаємо вже з історичного документа початку
- ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 189.
- ↑ Acta grodzkie i ziemskie, т. XIV, № 2344, 2354, 2357, 2371.
- ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 99, податкова фасія.
- ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, спр. 95, акт розмежування Нового Яжова, № 41, і спр. 144, протокол розмежування с. Стариська з селами Новий Яжів і Шкло.
