випадок вимушеного відходу, а також достатня площа прикритої місцевості (загальна площа Кічкаського мису-острова становила майже 150 десятин) з випасом для коней біля дніпровської протоки, природно, привернули увагу Вишневецького, який і заклав тут укріплення «на господаря»[1].
На початку 1557 р. Вишневецький попросив у короля прислати йому припасу для остаточного закріплення у районі Хортиці[2]. Але Сигізмунд-Август не виконав прохання, і ображений цим Вишневецький «перекинувся» на сторону московського царя.
У травні 1557 р. Вишневецький доносив Івану Васильовичу, що «царь крымський… и с сыном и со всеми людьми приходил под его городок на Хортицкий остров и приступал 24 дня», але «московские казаки, которых не мало есть по Днепру»[3], разом з його загоном, закріпившись на острові, «побили у царя многих людей лучших, и пошел царь от него с великим срамом»[4].
Багатотисячне кримське військо могло бути затримане трьома-чотирма сотнями Вишневецького лише при умові, що козаки мали можливість не допустити переправи татар на правий берег Дніпра та оточення свого укріплення. А для цього загін Вишневецького повинен був розташуватись на висотах острова Малої Хортиці, які панували над Кічкаською переправою.
Тут необхідно врахувати ще одну дуже суттєву обставину: донесення Вишневецького одержано у Москві в травні. Отже, кримський цар почав «приступ» на хортицький городок у квітні — місяці весняного водопілля. А перед тим роком «зима была студена, великие морозы во всю зиму и не един день со оттепелями не бывал, и снега пошли паче меры»[5]. Отже, в ту весну повінь на Дніпрі була значно більша, ніж звичайно, тому Кічкас, де не було низьких заливних берегів, як біля інших переправ, був єдиним місцем переходу на протилежний берег. Природно, що козаки, які зайняли Малу Хортицю над переправою, могли довгий час не допускати татар на правий берег.
А через кілька місяців (у кінці того ж літа), коли разом з відходом талої води відкрилася переправа біля Іслам Керменя, Кам'яного Затону і Буділовського острова і коли разом з лівобережними кримчаками до городка прийшли «турского
- ↑ И. М. Каманин. К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого. — Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца, кн 8. К., 1894, стор. 73.
- ↑ А. А. Скальковский. Поездка по Запорожским урочищам. — «Журнал министерства внутренних дел», ч. ХІІІ, 1846, стор. 65.
- ↑ Книга посольская. Метрики…, стор. 169.
- ↑ Летописец Нормантского. — Временник Московского общества истории и древностей Российских, кн. 5. М., 1850, стор. 109.
- ↑ Там же, кн. 5, стор. 107.
