На Городельському сеймі 1522 р. литовська шляхта рішуче поставила питання про створення нового закону. Великому князю було подано прохання переважної більшості учасників сейму щодо створення Статуту. Під тиском шляхти і за дозволом ради панів великий литовський князь Сігізмунд І погодився дати розпорядження державній канцелярії розпочати підготовку до укладання Статуту[1].
В тому ж році було доручено найбільш досвідченим юристам Литовської держави приступити до виконання вказівок великого князя. У Вільно зібралися численні судді, прокуратори, писарі урядових канцелярій, які вивчали «Руську правду», різні литовські привілеї, польське законодавство, юридичні закони інших країн і звичаєве право. Незабаром Статут було створено і розглянуто на тому ж Городельському сеймі. Він викликав багато заперечень як з боку магнатів, так і з боку шляхти. На сеймі були прийняті лише окремі розділи і артикули. Протягом двох наступних років Статут допрацьовувався у великокнязівській канцелярії. У 1524 р. Сігізмунд І доручив своєму секретарю Михайлу Вежкгайлу передати виправлений Статут на Брестський сейм для затвердження. Канцлеру Великого князівства Литовського Гаштовту доручили поширити Статут у багатьох примірниках і дати розпорядження урядовцям користуватися ним у Литовській державі під час розв’язання всіх питань державного, судового, громадського та іншого характеру[2].
Але Брестський сейм 1524 р. також не ствердив Статуту і висловив багато нових претензій до окремих його розділів і артикулів. Статут викликав серйозні заперечення з боку шляхти, що намагалася внести до нього багато таких доповнень, які б зрівнювали її у правах з магнатами. У зв’язку з цим ще майже чотири наступні роки Статут допрацьовувався великокнязівськими юристами. Лише в 1528—1529 рр. він був прийнятий Віденським сеймом і став першим феодальним кодексом Великого князівства Литовського[3].
Статут 1529 р. був складений так, що закріплював за магнатами і значними панами всі їхні попередні права і привілеї, гарантував їм керівну і панівну роль в економічному і політичному житті Литовської держави. Намагання дрібної шляхти одержати рівні права з магнатами закінчилися безрезультатно.
