Донедавна при дослідженні історії розвитку латинського письма готичному письму приділялося дуже мало уваги, зокрема таким його типам, як курсив та дипломатичне письмо. Останнім часом з’явився ряд праць радянських і зарубіжних вчених, присвячених латинському готичному книжному письму, в яких у тій чи іншій мірі розглядаються окремі питання готичного курсиву, в тому числі його впливу на книжне письмо. У цих працях порушуються деякі питання теорії латинських скорочень[1]. Готичному курсивові присвячена спеціальна стаття Л. І. Кисельової[2], яка є продовженням традиції у дослідженні походження латинського готичного письма палеографів О. А. Добіаш-Рождественської та Т. В. Луізової. Готичним письмом займається також В. Л. Романова[3].
Слід сказати, що матеріал, на якому базували свої висновки згадані дослідниці, в основному французького походження. Готичний курсив сьогодні мало привертає увагу дослідників.
Чим пояснюється, що дослідники захоплюються насамперед книжним письмом на шкоду двом іншим типам письма: дипломатичному та курсивному? На нашу думку, останній тип, який за своїм значенням для історика займає чи не першорядне (або друге після дипломатичного письма) місце, не привертає увагу дослідника-палеографа через свою недосконалість (з нього відпадають такі елементи, як ініціал, орнамент і т. п.), значний індивідуалізм писарів і, зрештою, дуже великий обсяг дослідного матеріалу. Тим часом усім історикам-архівістам відомо, яке практичне значення мають дослідження саме курсиву як ділової архівної писемності.
Враховуючи специфіку документальної бази ЦДІА УРСР у Львові, у якому більшість матеріалів XV—XVI ст. написана латинським готичним курсивом, навряд чи треба підкреслювати важливість вивчення цього типу латинського письма. Використання історичних джерел вимагає вивчення курсиву (поряд з дипломатичним письмом), тим більше, що він у розглядуваний період переважає у всіх латинських пам’ятках, написаних на папері та пергаменті.
Відсутність українського посібника з латинської палеографії, а також те, що у вузах УРСР поки що не читається курс латинської палеографії (на історичних факультетах університетів Москви та Ленінграда такий курс є), вимагає розроблення деяких практичних питань палеографії, створення палеографічних таблиць, словників скорочень і т. п. Вони зможуть послужити в дальшому певним доробком для теоретичних висновків.
У світлі нової теорії розвитку письма[4], яка дає ключ для розв’язання багатьох питань палеографії, потрібен повий підхід до вивчення латинського готичного курсиву. Зокрема, слід гадати, будуть переглянуті деякі питання скорочень цього типу письма.
- ↑ В. Л. Романова. Книжное готическое письмо во Франции в XIII — начале XIV в. (по материалам рукописного собрания ГПБ).— Средние века (далі — СВ), вып. 29. М., 1964 стор. 246 та ін.
- ↑ Л. И. Киселева. О происхождении готического курсива.— СВ, вып. 26. М., 1964. стор. 27—53.
- ↑ В. Л. Романова. К вопросу о номенклатуре так называемого готического письма рукописных книг XIII—XV вв,—СВ, вып. 23. М., 1963; А. Д. Люблинская. Латинская палеография. М., 1969 (параграф про готичне книжне письмо XIII—XV ст. написаний В. Л. Романовою, а параграфи про готичне канцелярське письмо— Л. І. Кисельовою).
- ↑ А. Д. Люблинская. Новая теория развития позднеримского письма.— СВ, вып. 11, М., 1958, стор. 145—155.
