Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 7 (1972).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Е. Й. Ружицький
СКОРОЧЕННЯ В ЛАТИНСЬКОМУ ГОТИЧНОМУ ПИСЬМІ XIII—XVI ст.
(за матеріалами ЦДІА УРСР у Львові)

Донедавна при дослідженні історії розвитку латинського письма готичному письму приділялося дуже мало уваги, зокрема таким його типам, як курсив та дипломатичне письмо. Останнім часом з’явився ряд праць радянських і зарубіжних вчених, присвячених латинському готичному книжному письму, в яких у тій чи іншій мірі розглядаються окремі питання готичного курсиву, в тому числі його впливу на книжне письмо. У цих працях порушуються деякі питання теорії латинських скорочень[1]. Готичному курсивові присвячена спеціальна стаття Л. І. Кисельової[2], яка є продовженням традиції у дослідженні походження латинського готичного письма палеографів О. А. Добіаш-Рождественської та Т. В. Луізової. Готичним письмом займається також В. Л. Романова[3].

Слід сказати, що матеріал, на якому базували свої висновки згадані дослідниці, в основному французького походження. Готичний курсив сьогодні мало привертає увагу дослідників.

Чим пояснюється, що дослідники захоплюються насамперед книжним письмом на шкоду двом іншим типам письма: дипломатичному та курсивному? На нашу думку, останній тип, який за своїм значенням для історика займає чи не першорядне (або друге після дипломатичного письма) місце, не привертає увагу дослідника-палеографа через свою недосконалість (з нього відпадають такі елементи, як ініціал, орнамент і т. п.), значний індивідуалізм писарів і, зрештою, дуже великий обсяг дослідного матеріалу. Тим часом усім історикам-архівістам відомо, яке практичне значення мають дослідження саме курсиву як ділової архівної писемності.

Враховуючи специфіку документальної бази ЦДІА УРСР у Львові, у якому більшість матеріалів XV—XVI ст. написана латинським готичним курсивом, навряд чи треба підкреслювати важливість вивчення цього типу латинського письма. Використання історичних джерел вимагає вивчення курсиву (поряд з дипломатичним письмом), тим більше, що він у розглядуваний період переважає у всіх латинських пам’ятках, написаних на папері та пергаменті.

Відсутність українського посібника з латинської палеографії, а також те, що у вузах УРСР поки що не читається курс латинської палеографії (на історичних факультетах університетів Москви та Ленінграда такий курс є), вимагає розроблення деяких практичних питань палеографії, створення палеографічних таблиць, словників скорочень і т. п. Вони зможуть послужити в дальшому певним доробком для теоретичних висновків.

У світлі нової теорії розвитку письма[4], яка дає ключ для розв’язання багатьох питань палеографії, потрібен повий підхід до вивчення латинського готичного курсиву. Зокрема, слід гадати, будуть переглянуті деякі питання скорочень цього типу письма.

  1. В. Л. Романова. Книжное готическое письмо во Франции в XIII — начале XIV в. (по материалам рукописного собрания ГПБ).— Средние века (далі — СВ), вып. 29. М., 1964 стор. 246 та ін.
  2. Л. И. Киселева. О происхождении готического курсива.— СВ, вып. 26. М., 1964. стор. 27—53.
  3. В. Л. Романова. К вопросу о номенклатуре так называемого готического письма рукописных книг XIII—XV вв,—СВ, вып. 23. М., 1963; А. Д. Люблинская. Латинская палеография. М., 1969 (параграф про готичне книжне письмо XIII—XV ст. написаний В. Л. Романовою, а параграфи про готичне канцелярське письмо— Л. І. Кисельовою).
  4. А. Д. Люблинская. Новая теория развития позднеримского письма.— СВ, вып. 11, М., 1958, стор. 145—155.