То не зарікайтесь за річку Вислу
До Польщі прудко тїкати!
*
Отсе, панове-молодцї, над Польщею
Не чорна хмара вставала,
Не одна панї-ляшка удовою зосталась.
„Ой, озоветь ся одна панї-ляшка:
Нема мого пана Гриця!
Десь поїхав дивить ся,
Як буде козацьке пиво варить ся!“
Ой, озоветь ся друга панї-ляшка:
„Нема мого пана Яна!
Десь його звязали козаки, як би барана,
Та повели до свого гетьмана!“
Ой, озоветь ся третя панї-ляшка:
„Нема мого пана Томаша!
Десь його Хмельницького козаки
Повели до свого коша!“
Ой, озоветь ся четверта панї-ляшка:
„Нема мого пана Якуба!
Ой, Якубе, Якубе!
Десь тебе з Жовтої Води,
З бистрої річки Прута й до віку не буде!
Десь узяли Хмельницького козаки
Та либонь повісили його десь на дубі!“
Ой, не чорна хмара над Польщею встала,
Тож то не одна ляшка удовою стала!
Бо на праву середу
Гнали козаки Ляхів так як би череду.
Ой, котрих гнали до Прута,
Була доріженька дуже прута;
Которих до Буська,
Була доріженька дуже грузька;
А которих до Хотини, то біжучи попоїли,
То кидали Ляхів козаки у воду,
На вічну прохолоду!…
