і церковнопарафіяльна школа. їх відвідувало 614 дітей[1]. У місті була бібліотека (відкрита в 1900 році).
З Баром пов'язане життя й діяльність ряду видатних діячів культури і науки. В 1872—1875 рр. тут жив і закінчив третій клас народного училища видатний український письменник М. М. Коцюбинський. У Барі народився відомий російський математик В. Я. Буняковський (1804—1889), який був віце-президентом Петербурзької Академії наук.
Імперіалістична війна завдала нових бідувань населенню. Значно зросли ціни на промислові товари й продукти, поширилася спекуляція, на якій наживалися купці й буржуазія. В Барі була розквартирована військова частина, утримання якої теж лягло тягарем на плечі місцевого населення.
Дізнавшись про перемогу Лютневої революції, робітники Барського цукрового заводу виступили з вимогою обрати новии орган влади — Раду робітничих депутатів. На початку березня 1917 року відбулися вибори до Ради робітничих і солдатських депутатів на всіх підприємствах та в установах. Через політичну недосвідченість мас, відсутність більшовицької організації, меншовикам, есерам, бундівцям вдалося захопити Раду до своїх рук — головою її стала меншовичка[2]. Одночасно існувала й міська дума, до якої входили кадети, монархісти, сіоністи, чорносотенці. В місті створювалися професійні спілки цукровиків, кравців, учителів, медиків, поліграфістів. Робітники цукрового заводу в квітні 1917 року обрали головою своєї спілки слюсаря-апаратника С. М. Каськевича. Під тиском робітників Рада робітничих і солдатських депутатів у травні прийняла рішення про запровадження 8-годинного робочого дня[3]. Тоді ж у Барі засновано більшовицьку групу. До неї входило 17 членів партії і 14 співчуваючих[4].
У липні 1917 року в місті розміщувалися штаб 7-ї армії, 1-й і 2-й гвардійський полки. Солдати-більшовики, об'єднавшись з місцевими більшовиками, створили єдину партійну організацію. Більшість членів її становили армійські більшовики. За рахунок солдатів поповнилася Рада робітничих і солдатських депутатів[5]. Більшовики Бара розгорнули велику агітаційну роботу серед робітників і солдатів. Вони очолили боротьбу проти реакційної частини офіцерів штабу 7-ї армії, яка підтримувала корніловських змовників. У вересні 1917 року в частинах Барського гарнізону відбулися збори і мітинги, на яких солдати рішуче засуджували імперіалістичну політику Тимчасового уряду.
Радісно зустріли трудящі Бара звістку про перемогу збройного повстання в Петрограді. За ініціативою більшовиків відбулися збори з участю представників підприємств і військових частин, які переобрали Раду. Був створений ревком на чолі з М. Є. Врублевським. Робітники й солдати Бара вимагали передати владу Радам[6].
1 листопада до Бара прибули частини 2-го гвардійського корпусу, які підтримували більшовиків. Юнкери й офіцери втекли з міста. Влада перейшла до рук ревкому. Але на початку листопада війська буржуазно-націоналістичної Центральної ради захопили Бар. Більшовикам довелося піти в підпілля. В середині листопада відбулися підпільні збори більшовиків міста, де було створено новий ревком. Ревком очолив боротьбу робітників міста проти буржуазних націоналістів. На допомогу
