трудящим Бара прийшли революційні солдата. За наказом військово-революційного комітету й комісара 7-ї армії більшовика І. П. Васяніна 6-й Фінляндський полк на чолі з командиром В. О. Малаховським визволив Бар від військ Центральної ради. Було відновлено Радянську владу. З 23 листопада 1917 року в місті почала виходити газета «Известия военно-революционного комитета 7-й армии». Друкарню очолив більшовик Пирейко[1]. У січні 1918 року в Барі був сформований червоногвардійський загін. Активними організаторами його стали Д. Л. Мазур і М. Є. Врублевський.
У лютому 1918 року Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін. У районі Жмеринки він приєднався до 6-го Фінляндського полку і разом з ним пробивався на з'єднання з Червоною Армією[2]. Частина більшовиків повернулася в Бар, перейшла на нелегальне становище, створила підпільну партійну організацію і продовжувала боротьбу в тилу ворога. Більшовики посилили діяльність, спрямовану на організацію боротьби проти окупантів. Новообраний ревком призначив повстання в ніч на 20 серпня 1918 року. Ядро повстанців становили робітники цукрового заводу. Але виступ був невдалим, над повстанцями окупанти вчинили жорстоку розправу. У листопаді з робітників Бара і селян навколишніх сіл був створений партизанський загін на чолі з учителем П. А. Горбатим. Наприкінці місяця повстанський загін, підтриманий населенням міста, розгромив гетьманську варту в Барі. Однак петлюрівцям вдалося знову захопити місто.
23 березня 1919 року Богунський полк визволив Бар. У цей же день відбулися збори парторганізації, яка налічувала тоді 10 чоловік. Тут же створили новий ревком. Ревком і комітет більшовиків вжили ряд заходів для зміцнення Радянської влади. Управління цукровим заводом перейшло до фабрично-заводського комітету. Здійснено розподіл земель. Розпочала роботу трудова школа. Проте з наступом Денікіна на Поділлі активізувалися петлюрівці, в кінці червня вони оволоділи Баром. Більшовики з глибокого підпілля керували боротьбою мас.
19 січня 1920 року загони Червоної Армії разом з партизанами вигнали петлюрівців з Бара[3]. Під керівництвом комуністів трудящі міста знову взялися до будівництва нового життя. Але й цього разу перепочинок був короткочасним. У квітні Бар захопили білополяки та їх спільники — петлюрівці. 24 червня в місто вступили частини Червоної Армії. Радянська влада була встановлена остаточно. Значну допомогу у відновленні органів Радянської влади подавали комуністи розташованого в Барі 72-го Петроградського полку 24-ї Самаро-Симбірської дивізії. Швидко зростав чисельний склад міської партійної організації. На початку 1921 року вона об'єднувала 114 чоловік з місцевого населення і 70 — з військових частин гарнізону[4].
По закінченні громадянської війни першочерговим завданням стало відродження промисловості й сільського господарства. Почалися роботи на відбудові цукрового, спиртового та інших заводів, відкрито шпагатно-прядильні майстерні[5]. В 1923 році стали до ладу цукровий завод та 12 дрібних майстерень, 4 цегельні, млин і друкарня. 1925 року здійснено першу реконструкцію спиртового заводу. Завод виробив 180 тис. декалітрів спирту.
Водночас велася велика робота в галузі культурного будівництва. В колишніх будинках міської знаті відкрили школу і хату-читальню, агрономічну та індустріально-технічну школи, розмістили також лікарню. В 1922 році почав діяти червоноармійський клуб і при ньому — міська бібліотека. Були організовані гуртки лікнепу на цукровому, спиртовому заводах, при міськраді, механічній школі,
