агрошколі та інших підприємствах і установах. 1925 року відкрито ще дві школи, механічний технікум[1].
Промисловість міста продовжувала зростати в роки перших п'ятирічок. Відбулася реорганізація колишніх ремісничих майстерень і артілей, створено п'ять промислових артілей. На повну потужність працював цегельний завод. 1932 року він виробив 5,2 млн. штук цегли і 425 тис. штук черепиці. З'явилися нові підприємства — електростанція, хлібозавод, швейна фабрика, створена на базі артілі «Кооптекстиль»[2].
Провідним підприємством міста став машинобудівний завод, споруджений на базі механічних майстерень. Він випускав складні агрегати й запасні частини для підприємств харчової промисловості, які раніше завозилися з-за кордону. 1934 року на підприємстві відкрито школи техмінімуму і майстрів соціалістичної праці. Після реконструкції значно зросла виробнича потужність цукрового і спиртового заводів. У 1939 році на підприємствах міста працювало понад 1200 робітників, у т. ч. на машинобудівному заводі — 340, цукровому — 282, спиртовому — 135. Розгортався стахановський рух. У січні 1941 року на машинобудівному заводі налічувалося 217 стахановців. Десятки робітників заводу стали раціоналізаторами. Від застосування їх пропозицій в 1939 році завод одержав 42,2 тис. крб. економії[3].
Значні зміни сталися і серед населення, зв’язаного із сільськогосподарською працею. В 1926 році частина міської бідноти, що займалася сільським господар¬ ством, об'єдналася в КНС. Цього ж року виникло кредитне товариство[4]. В 1929 році утворилася сільськогосподарська артіль «Єврейський хлібороб», для якої виділили 200 га міської землі. Колгосп очолював двадцятип'ятитисячник — робітник Одеського порту Кушнір. У 1930 році були організовані товариство спільного обробітку землі «Змагання», сільськогосподарська артіль ім. Фрунзе, МТС. Напередодні Великої Вітчизняної війни МТС мала 160 тракторів, ЗО комбайнів, 29 двигунів, 62 молотарки та багато інших машин[5].
Самовіддано працювали на полях і фермах колгоспники. Однією з кращих ланок вирощування цукрових буряків у Барському колгоспі була ланка Ф. Меламуд. На початку 1939 року ланка звернулася з відозвою до всіх буряківників району розпочати соціалістичне змагання на честь XVIII з'їзду ВКП(б)[6]. Свої передз'їздівські зобов'язання ланка виконала з честю. За одержання 500—660 цнт цукрових буряків з гектара ланкову Ф. Меламуд нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В 1939 і 1940 рр. вона була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
Невпинно зростали матеріальний рівень і добробут трудящих. Міська рада систематично дбала про впорядкування будинків, де жили робітники, про замощування вулиць. Забудова міста здійснювалася планово. З завершенням спорудження електростанції 1936 року місто було електрифіковано. Наступного року до будинків центральних вулиць підведено водогін. Поліпшилося медичне обслуговування. В місті збудували районну лікарню, відкрили інфекційне відділення, пологовий будинок, дитячу консультацію, при кожному підприємстві працював медпункт.
Людно було в районній і заводській бібліотеках, трьох заводських клубах, кінотеатрі. На клубних сценах машинобудівного заводу та інших підприємств виступали учасники художньої самодіяльності, професіональні театри Вінниці, Одесита інших міст. Значно пожвавилася спортивно-масова робота. Збудували міський стадіон, силами трудящих заклали парк.
- ↑ Вінницький облпартархів, ф. 41, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 9.
- ↑ Вінницький облдержархів, ф. Р-2355, оп. 1, спр. 40, арк. 20; ф. Р-4268, оп. 1, спр. 1306, арк. 3.
- ↑ Газ. «Більшовицька правда», 20 червня 1940 р.
- ↑ Вінницький облдержархів, ф. Р-401, оп. 1, спр. 6, арк. 112.
- ↑ Вінницький облпартархів, ф. 41, оп. 1, спр. 1149, арк. 29.
- ↑ Газ. «Більшовицькими темпами», 8 березня 1939 р.
