уряд, перешкодила ревкому взяти владу до своїх рук. У листопаді в Ялтушкові почала хазяйнувати буржуазно-націоналістична Центральна рада.
В січні 1918 року в містечку було проголошено Радянську владу. У відповідності з ленінським декретом селяни отримали землю, на цукровому заводі запровадили робітничий контроль. Перші кроки Радянської влади перервала навала австро-німецьких окупантів. Робітники цукрового заводу, селяни Ялтушкова та навколишніх сіл чинили мужній опір загарбникам. Чимало патріотів поповнили загони червоногвардійців. Влітку 1918 року в Ялтушкові був створений підпільний ревком, до якого увійшли робітники Г. Є. Назаренко, В. М. Пирч та інші.
Всю свою діяльність ревком спрямував на підготовку до збройного повстання. Він потурбувався про озброєння робітників, створив бойові групи, виробив план повстання, послав у сусідні села агітаторів, щоб залучити до виступу селян. Активну участь у підготовці повстання взяли робітники М. Ю. Магдієв, брати С. Г. і Т. Г. Боднар та ін.[1]. 9 серпня 1918 року місцеві окупаційні власті заарештували активних агітаторів, робітників Н. Лисовика, A. Векалюка, Т. Кристалюка та ін. Згідно з наказом ревкому виступ у Ялтушкові розпочався в ніч на 19 серпня. Повстанці заарештували волосне управління й захопили цукровий завод, роззброїли австрійську охорону. Ревком оголосив про мобілізацію чоловіків від 18 до 45 років. Повстанці в запеклому бою примусили відступити дві роти австрійців. Проти повсталих робітників та селян 20 серпня було направлено батальйон з артилерією[2]. Окупанти жорстоко розправилися з робітниками й селянами. 50 повстанців, у т. ч. майже всіх членів ревкому, було страчено[3]. Смертю героїв загинули B. Я. Котик, С. Полонський, члени ревкому Г. А. Богатир, Т. Й. Бабійчук, А. Назаренко, представник Могилівського революційного комітету Д. І. Шмуклерман. Гордій Богатир перед стратою не став на коліна і, зірвавши пов'язку з очей, крикнув: «Хай живуть більшовики!». Т. М. Бабійчука і А. Назаренка окупанти вивезли на цвинтар, де вчинили допит. Т. М. Бабійчуку завдали 19 штикових ударів у груди, А. Назаренка повісили. Були розстріляні батьки й родичі багатьох учасників повстання. Окупанти знищили 200 хат у Ялтушкові і 180 хат у Слободі-Ялтушківській.
Незважаючи на жорстоку розправу, трудящі Ялтушкова не підкорилися. В листопаді знову спалахнуло повстання. 16 листопада 1918 року влада перейшла до рук ревкому, але в грудні Ялтушків захопили петлюрівці. Наприкінці березня 1919 року містечко визволив Богунський полк. 50 місцевих робітників і селян влилися до загонів 1-ї Української радянської дивізії, якою командував М. Щорс. Влітку цього року Ялтушків знову потрапив до рук петлюрівців, які були вигнані в січні 1920 року. Проте в квітні містечко окупували білополяки, а в жовтні Ялтушків знову опинився під владою петлюрівців.
У середині листопада 1920 року Ялтушків був остаточно визволений частинами кавалерійської бригади під командуванням Г. І. Котовського. З цього часу розпочалося мирне будівництво. Зразу ж були створені ревком (голова В. Я. Дубчак), комітет незаможних селян (голова А. Кретюк)[4]. Трудящі взялися до відбудови зруйнованих заводів. Уже в 1921 році в Ялтушкові став працювати шкіряний завод, відновила роботу селекційна станція.
