Вважаючи себе вільними, жінки заявили управляючому, що не будуть виконувати панщини. Але цей виступ придушили[1]. Реформа здійснювалась так, що кінець кінцем селяни були приречені на злидні й розорення. Відпускаючи на волю, селян примушували купувати свою ж споконвічну землю в поміщика. 1870 року в Ялтушкові налічувалося 190 селянських дворів, з них 73 — на чиншовому праві і 117 власницьких[2]. Найбіднішою частиною були чиншовики. На кожен їх двір припадало по 2 десятини землі. Майже ЗО років між селянами й поміщиками точилася тяжба за землю, за розмежування, і лише 1894 року, коли сюди 2 роти солдатів, які заарештували 8 селян, розмежування провели. Наступного року власник цукрового заводу (збудований 1871 року), посилаючись на своє давнє право на землю і заборгованість селян, став відбирати у них землю. В містечку розпочалося заворушення. Викликаний сюди каральний загін вчинив жорстоку розправу над селянами. Їхнього ватажка В. Луканішина прилюдно покарали 50 ударами й засудили до тюремного ув'язнення. З дозволу губернатора загін 7 днів залишався на повному утриманні ялтушківських селян. Це був, за їх висловом, «тиждень екзекуції»[3].
1863 року в містечку відкрили парафіяльну школу. Пізніше при цукровому заводі почала працювати заводська лікарня, а в самому Ялтушкові — поштове відділення[4]. Діяв також селекційний пункт.
Події першої російської революції 1905—1907 рр. не обминули і Ялтушкова. Серед робітників цукрового заводу розповсюджувалися листівки з закликом до страйку. 1 травня 1905 року робітники, оголосивши страйк, вимагали від адміністрації квартирних грошей для тих, хто не має житла, підвищити зарплату, відкрити школи, поліпшити медичну допомогу тощо. Дирекція підприємства змушена була піти на деякі поступки[5]. Під впливом виступів робітників сталися заворушення селян Слободи-Ялтушківської та інших сусідніх сіл.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції майже 80 проц. ялтушківських селян були малоземельними або зовсім не мали землі. В середньому на кожне господарство припадало 1,8 десятини землі. Частина селян працювала сезонними робітниками на цукровому заводі. Перед першою світовою війною на цукровому заводі вже налічувалося до тисячі робітників. Становище заводських робітників було дуже важким. Робочий день тривав 12 годин і більше, сезонники одержували по 15—20 коп., а підлітки — вдвічі менше. Робітники жили у вогких, темних і брудних бараках. Ялтушків залишався невеликим містечком, у якому було 20 дрібних крамниць, заїжджий дім, 48 ремісників — кравців, шевців, булочників. На Ялтушківський базар з'їжджалися жителі навколишніх сіл не лише продавати свої продукти, а й купувати вироби ремісників Бара, Мурованих Курилівців та інших поселень.
Імперіалістична війна загострила класові суперечності. Про революційні події у Петрограді, повалення царя стало відомо в Ялтушкові на початку березня 1917 року. Сюди прибули мешканці сіл Слободи-Ялтушківської, Ходаків, Мигалівців і разом з робітниками взяли участь у мітингу й демонстрації. Але й після Лютневої революції Ялтушківський завод залишався в руках власника. Селянам обіцяли землю, але не давали. Незадоволення Тимчасовим урядом наростало з кожним днем. У Ялтушкові був створений ревком, який очолив робітник заводу більшовик Г. Є. Назаренко.
Радісно зустріли робітники й селяни Ялтушкова перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Проте наявність військ, що підтримували Тимчасовий
- ↑ ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, оп. 300, спр. 24, арк. 8.
- ↑ Календарь Юго-Западного края на 1873 г. К., 1872, стор. 424.
- ↑ Газ. «Більшовицькими темпами», 14 лютого 1937 р.
- ↑ А. Крылов. Населенные места Подольской губернии. Каменец-Подольский, 1905, стор. 473.
- ↑ Революційні події 1905—1907 рр. на Поділлі, стор. 33—35.
