Характерною церковною спорудою для періоду феодальної роздробленості, що збереглася до наших днів на території Києво-Печерської лаври, є Троїцька надбрамна церква, споруджена у 1108 році. Вона належить до числа поширених у Древній Русі будов церковно-фортифікаційного характеру. Вона була одночасно і церквою, і брамою-баштою, що входила до складу укріплень монастиря. Провадилося будівництво і в інших монастирях. Так, в кінці XI століття у Видубицькому монастирі було споруджено Михайлівський собор, який частково зберігся до наших днів, а також церкву Спаса на Берестові, де було поховано князя Юрія Долгорукого, засновника Москви.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Історія міст і сіл Української РСР. Київ.djvu/42}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
У XII столітті у Києві були споруджені Кирилівська і Успенська церкви на Подолі (Пирогоща Богоматір), Трисвятительська церква у горішній частині Києва та інші.
Дуже інтенсивним в кінці XI — на початку XIII століття було цивільне будівництво. Тут, поряд з іншими, слід відзначити фортифікаційні та інженерні споруди. У 1951 році археологами було відкрито залишки цегляної оборонної стіни XII століття, що захищала Києво-Печерську лавру.
В першій половині XII століття (при Володимирі Мономаху) у Києві був споруджений міст через Дніпро, який забезпечував зв'язок Києва з лівобережними землями, перш за все з Переяславом і Черніговом. Спорудження моста в той час було надзвичайно складною справою і свідчило про велику майстерність древньоруських будівельників.
З архітектурою були тісно пов'язані скульптура і живопис. У Древній Русі було добре розвинуте мистецтво різьби по каменю — виготовлення архітектурних деталей — капітелів, колон і пілястрів, орнаментованих плит тощо.
Древньоруський живопис — одне з найбільш яскравих досягнень древньоруської культури. Високого розвитку досягло мистецтво монументального живопису, безпосередньо зв'язаного з архітектурою і будівництвом. Усі значні архітектурні споруди в Києві XI–XII століть були багато прикрашені стінним розписом, уяву про що дають фрески і мозаїка Софійського собору.
Мозаїка і фрески були найбільш популярними видами живописної техніки у Древній Русі. Софійські фрески і мозаїка не мають собі рівних в історії світового мистецтва XI століття. Тут і масштабні мозаїчні зображення Богоматері (Оранти) і Вседержителя (Пантократора). Серед них найбільшою популярністю користуються композиції євхаристії, тобто причащення апостолів і зображення святителів на внутрішньому боці центральної олтарної апсиди (нижче зображення Оранти), композиції w:Благовіщення на двох перших центральних стовпах та інше. Разом з тим серед фрескових композицій є кілька зображень світського змісту, що прикрашають сходи на хори: сцени полювання на диких звірів, а також зображення музик, скоморохів, акробатів та ряжених.
Високого розвитку в Києві набув станковий живопис, перш за все іконописне мистецтво. Цікавими пам'ятками образотворчого мистецтва є мініатюри руко-
