Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область.djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки


Відбілювання полотна на Полтавщині. Кінець XIX століття. Багато селян-кріпаків працювало на поміщицьких підприємствах. За неповними даними, на початку XIX століття на Полтавщині було 35 промислових підприємств, що виробляли продукції на 18301 карбованець[1]. Найзначнішими серед них були селітрові буди, де працювало 684 робітники. Згодом виникли суконні фабрики, шкіряні, миловарні та цегельні заводи. На початку 2-ї чверті XIX століття були засновані цукрові заводи. Перший завод побудував у селі Бодакві Лохвицького повіту поміщик Майоров у 1828 році, а через рік завод виробив 180 пудів цукру[2]. Виникли підприємства для виробництва сільськогосподарських знарядь. Напередодні реформи 1861 року в Полтавській губернії було: 16 суконних фабрик, 71 селітрова буда, 18 цукрових заводів, 10 шкіряних, 15 — по виробництву свічок, 12 салотопних, 7 миловарних, 14 цегельних, 7 пивоварних, один маслотопний, 4 кахельні, 4 канатні, 3 ткацькі заводи, 2 фабрики килимів, поташний завод, тютюнова фабрика, Кременчуцьке підприємство Потьомкіна, де вироблялися молотарки, віялки, плуги, соломорізки тощо.

Чималу питому вагу в господарстві мало гуральництво. Горілчані заводи були майже в кожному поміщицькому маєтку. Вартість продукції гуралень значно перевищувала вартість продукції всіх інших промислових підприємств губернії.

В умовах самодержавства і кріпосництва культурний рівень широких мас народу був низький, їх свідомість була обплутана тисячами передсудів і забобонів. І все ж ліквідація польсько-шляхетського засилля в результаті визвольної війни 1648— 1654 рр. сприяла піднесенню грамотності трудящих. У великих селах при церквах були створені початкові (т. зв. дяківські) школи, де вчилися діти козаків, селян і духівництва. В містах працювали школи, засновані братствами.

У 1803 році на 1763 містечка і села було 87 дяківських шкіл, де навчалося 783 учні.

У т. зв. народних училищах двох губерній — Полтавської та Чернігівської — в 1802 році навчалися всього 894 учні, серед них 70 дівчат[3]. За 20 років — з 1831 по 1850 — гімназичну освіту в губернії здобули всього 296 учнів[4].

У 1830 році була створена перша громадська бібліотека в губернії[5].

З 2 квітня 1838 року на Полтавщині почала видаватися перша газета «Полтавские губернские ведомости». Виходила вона раз на тиждень, її передплачували у 1842 році лише 30, а в 1848 році — 38 чоловік[6].

На Полтавщині була високо розвинута народна творчість. З уст в уста передавалися чудові твори напівлегендарної співачки, поетеси і складальниці пісень Марини Гордіївни (Марусі) Чурай (1625—1653 рр.), яка народилася поблизу Полтави. Відомо понад 20 пісень Марусі Чурай, серед них «Засвистали козаченьки»,

  1. Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. 13, Полтава, 1915, стор. 108.
  2. Центральний державний історичний архів СРСР (далі ЦДІА СРСР), ф. 1296, он. 5, спр. 675, арк. 16.
  3. Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. 13, стор. 91.
  4. С. А. Геевский. Автобиография, К., 1894, стор. 181, 192.
  5. Газ. «Полтавские губернские ведомости», 16 листопада 1863 р.
  6. ЦДІА СРСР, ф. 1281, он. 4, спр. 56, арк. 40; спр. 46, арк. 40.