зують, що саме підчас шкільного віку найбільше дітей онанує. Через майже цілковиту відсутність статевого виховання в родині, на школу лягає завдання розв’язати це питання. Проте, на великий жаль, і в нашій школі виховну роботу поставлено недостатньо, взагалі, і, зокрема, щодо статевого виховання. Тут майже однаково справа стоїть, що і в родині. Вчителі загалом мало ознайомлені й кепсько підготовані до статевого виховання молодого покоління. Крім того, наші вчителі надто переобтяжені; вони, насамперед, розвивають дітей, а не виховують їх. А проте, конче потрібне правдиве ознайомлення школярів з питаннями статевого життя. Чимала частина вчителів мало звертає на це увагу й стоїть осторонь од тих думок, перечувань, іноді глибоких, з царини статевих відносин. Шкільний колектив, не одержавши відповіді на ці питання, сам їх вирішує, «Вулиця» і тут зо всіма її негативними рисами й збоченнями впливає на дитяче життя.
Міцний колектив з міцним піонер-загоном може багато дечого зробити й охоронити себе від поганого впливу «вулиці» або окремих розбещених членів колективу. Іноді навпаки, двоє-троє зіпсованих, розбещених школярів заражають цілий колектив і один одного призводять до онанізму.
Велику оздоровчу ролю відограє школа, якщо учні в ній ознайомляться з суттю статевих відносин, розмноження, дітонародження тощо. Це повинна зробити школа, а не хтось інший. Треба всю правду, не вагаючись, розказати школярам.
