тині, що цього робити не можна, що вона через це може заслабнути. Якщо повторювати ці вимоги кілька разів, дитина лишає подразнення. В наслідок повторних настирливих вимог у дитини підчас спроби онанувати постає певний затримувальний рефлекс. Поряд з цим треба усунути причини або приводи до онанізму: тісний одяг, особливо штанці. Якщо дитина нервова, треба її лікувати зміцнювальними способами, порадившись перед тим з лікарем. Слід уникати, щоб підчас сну дитині не було дуже жарко. Не треба дозволяти, щоб дитина по пробудженні лежала в ліжку. А найголовніше — настирливо вимагати, щоб дитина не чіпала своє природження. Ці вимоги повинні ставити не тільки батьки, а й ті, що доглядають дитину. Треба бути лише упертим. Проте, якщо за місяць-два дитина, не зважаючи на вимоги не подразнювати природження, продовжує його, треба звернутись до лікаря, щоб він не тільки виявив стан здоров’я та призначив лікування, а й психологічно вплинув на дитину. А втім ні в якому разі не слід дитину стращати, карати, бити, — навпаки, треба її прихиляти до себе, бо інакше дитина намагатиметься за всяку ціну приховати від батьків своє онанування.
Звичайно, це стосується, найголовніше, до дітей дошкільного віку. Серед дітей до восьми років легше провадити боротьбу з онанізмом і легше провадити виховну роботу. Дітям цього віку можна поставити вимоги, навіяти, ізолювати від шкідливих впливів. Діти за цього віку
