менше онанують І не являють собою задавнених онаністів. Інша справа з дітьми шкільного віку. Статеве чуття загострюється, наближається статева дозрілість. Дитина вступає до колективу, що може на неї вплинути позитивно або негативно. Це залежить від складу колективу та від його керівників. З цього часу за статеві ненормальності та за збочення відповідає вже не тільки родина, а й школа, не тільки батьки, а й педагоги. Було б дуже добре, коли б усі батьки дійсно до школи охоронили своїх дітей від шкідливих впливів та статевих збочень оточення. В дійсності це не так. Минуть роки, доки батьки за допомогою державної організації у вигляді дитячих садків та майданчиків, матимуть змогу так виховати зміну, що вона вступить до школи здоровою, нормально розвиненою фізично й розумово без статевих ненормальностей. От чому школі доводиться не тільки охороняти дитинство від поширення серед нього онанізму, а й виправляти тих, що вже терплять з цієї хороби.
Отут ми й виявляємо непідготованість вчителів до статевого виховання дитинства. Вчителі не підготовані до того, щоб відповісти на питання, які непокоять дитинство. Вчителі, переважно, стоять осторонь від цих питань. Отже стан з цього погляду однаковий так у школі, як і в родині. Дитячий колектив найчастіше сам розв’язує ці питання. А в тому йому допомагає вулиця. Через те слід ставити завдання підготовити вчителів до статевого виховання і
