під ним був чудно-гарний, кульбака з червоного золота, лук і шабля також прикрашені золотом і ріжними дивними прикрасами; кафтан на ньому з грецького золототканого шовку, обшитий золотими плоскими коронками і чоботи з зеленої шкури, вишивані золотом. Німці (посли, що приїхали були) гляділи і чудувалися дуже, а король угорський сказав до князя Данила: „я не взявби й тисячі срібла в заміну за те, що ти прийшов по руському звичаю батьків своїх“. А Данило просився в табор, бо було дуже горячо того дня. Він же (король) взяв його за руку і завів до своєї палати, сам роздягнув його й вбрав його в власну королівську одіж і показав сим почесть для нього.
Римський папа хотів також зєднати собі Данила, бо він тоді був всею надією оборони христіянської віри проти поган-Татар. Папські посли привезли Данилови золотий вінець, скиптр і королівську корону. (З корони сеї має бути перероблена епископська мітра в Перемишлі.) 1253 р. коронувався Данило руським королем в Дорогичині на Підляшу.
Та з союзників ніякого пуття не було. Данило остався сам, зданий на власні сили. Він почав сам лише зі своїм братом Васильком і синами вести війну з Татарами. Відібрав кілька городів від Татар, але на весну 1261 р. Татари під проводом хана Бурундая, вийшли проти нього з величезними силами. Данило подався перед їх перевагою, а вони наказали йому знищити укріплені городи, які він побудував проти них. Сам Данило відступив, а Василько на очах Татар мусів спалити свій гарний Володимир. Розвалено тоді також укріплення Луцька, Львова, Галича, лише хитрістю вдалося Холм зберегти. Город цей витримав завзято татарські приступи і не піддався.
Цею невдачею у боротьбі з Татарами загризся дуже Данило, це й спричинило його смерть. Данило умер 1264 р., прожив він 63 роки. Поховано його в церкві Богородиці в його любимому Холмі. (Цю церкву Поляки замінили тепер на костел.) Наслідником його й керманичем держави, яка простягалася від Карпат по Дніпро й далеко на північ до Литовських границь, став його найстарший син Лев.
„Сей король Данило, був князь добрий, хоробрий і мудрий. Він побудував багато городів, здвигнув церкви та прикрасив їх ріжними окрасами. Він світився своїм братолюбством із своїм братом Васильком. Сей Данило був другим по Соломоні" — кінчить літопись оповідати про славу короля Данила.
