|
В українській історії згадується богато хоробрих людей, що за нашу батьківщину Україну проливали кров і охотно складали життя за свій народ. Від найдавнійших часів були у нас славні лицарі-герої.
Князь Святослав Завойовник, батько Володимира Великого, зложив свою буйну голову за рідний край у боротьбі з дикою ордою Печенігів біля Дніпрових порогів 972 р.
Галицько-Волинський князь Роман, батько короля Данила, поляг у битві з Поляками під Завихостом над Сяном 1205 р.
Київського князя Мстислава у битві над Калкою 1223 р. Татаре взяли до неволі і замучили на смерть.
Татаре убили також останнього київського князя Михайла, що не хотів поклонитися татарським богам 1246 р.
В 1578 р. у Львові на ринку Поляки зрубали голову Іванови Підкові, хороброму козацькому ватажкови, що воював з Турками.
В 1597 р. у Варшаві Поляки стяли голову славному козакови Северинови Наливайкови.
Такою самою смертю покінчили життя козацькі гетьмани Іван Сулима 1635 р. та Павло Бут або Павлюк 1638 р.: їм зрубано голови й тіла їх четвертовано.
У боях з Поляками під Збаражем у Галичині 1649 р. полягли лицарською смертю полковники Бурлай і Морозенко.
Полковника Данила Виговського у московській неволі замучено жорстоким способом 1659 р.
Гетьмана Івана Виговського польський воєнний суд розстріляв 1663 р.
Куди не глянемо, в які часи, чи в княжі чи в козацькі, в часи нашої боротьби з Польщею або Московщиною, — всюди бачимо завзятих, хоробрих Українців, що найбільшою славою уважали для себе положити голову за Україну.
