кордонів малоазійського турецького султанства Іконійського. Володарем був тоді Аладдін Кей-Кобад I (бл. 1219–1236), але тяжкий удар упав уже на його наступника. Той наступник, султан Гіяседдін Кей-Хосров II (бл. 1236–1245), опирався проти монголів збройною силою; та 1244 р. всенький його опір було зламано, монгольські полчища з огнем і мечем перейшли півостровом геть аж до Ангори, — і турецький султан-сельджук мусів визнати себе за васала монголів.
Воно правда, од монгольської столиці Мала Азія лежала настільки далеко, що сельджуцька залежність од монголів залишилася в дальшому лиш номінальна. Але через оту навалу вже захиталася давня сила й повага сельджуцького султана серед його емірів, чи ханів (князів), що феодально правували в окремих частинах Малої Азії; кожен з них одтоді почав робити заходи, щоб геть до краю одзволитися од центральної султанської влади. Окрім того, так років десятеро перед тим, іще за султана Ададдіна Кей-Кобада I (бл. 1219–1236) монгольський потік одтіснив собою із середньоазійської країни до малоазійської, крізь півн. Персію та Азербейджан, нову вітку турецького плім'я — османську, під проводом ватажка Ертогрула; а назву свою османська орда дістала з наймення Ертогрулового сина Османа, що народився вже в Малій Азії (1258). Ертогрул, укупі із своїм ще грубим та варварським плім'ям, став на військову службу до одноплемінних йому сельджуцьких султанів[1], і от його орді наділено було для кочування місцевість у Фригії, на візантійському кордоні. Син його, Осман, 1289 р. вшанований був еміровим титулом — і, таким чином, до удільних турецьких емірів сельджуцьких додався ще один турецький емір, тільки не сельджуцький, а османський.
Доля османського уділу і буде рямкою для оповідання про історію Туреччини.
Варто зробити тут застереження про той спеціальний зміст, який ми надаємо термінові „Туреччина“, ба навіть термінам „турок“, „турецький“.
Властиво, „турок“ — це достоту те саме, що й „тюрк“. Отож у широкому розумінню цього слова турками треба називати геть усіх тюрків: туркестанських, кавказьких, малоазійських, чи инших. Але в вузькому розумінню, коли ми говоримо..про „турків“ і про „історію Туреччи-
- ↑ Як турки сельджуцькі, так і турки османські, належали до турецького коліна огузів
