Перейти до вмісту

Індекс:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu

Матеріал з Вікіджерел

Автор Агатангел Кримський
Назва Історія Туреччини
Серія Збірник історично-філологічного відділу №10.I
Рік 1924
Місце видання Київ
Сканування djvu
Етап вичитування До вичитки
Статус включення Ще не включено
Томи

1 1.б 3.1 6 10.в.3 10.I 10.II.2 13.I 13.2 19.I 21 25 31 38 39 41 55а 55б 63 64.I 64.II 65.I 68 69 72 73.I 73.II 74.III 75 77 79 80 83 85 89 91 92 105

Сторінки (ключ до статусів сторінок)
Transclusion_Status_Detection_Tool  


Де що є:

Стор.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
V‑VI
I.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1‑9
Про турецькі племена (ст. 1‑2). — Найдавніша історія турецького плім'я. Потяг до Европи крізь українські степи (ст. 2). — Турецьке посування крізь Персію. Турки VI в. побіля середнеазійських границь сасанідського Ірану й їхні зносини з візантійцями (ст. 3‑4).
Мусулманська сельджуцька імперія з XI в. (ст. 4). — Румська (іконійська) вітка сельджуцьких турків, 1077–1300. Іранізм культури іконійського султанату (ст. 5-6). Приязні стосунки з христіянами (ст. 6‑7). — Монгольська навала XIII в. підрізає іконійське султанство (ст. 7‑8).
Про термін «Туреччина» (ст. 8‑9).
Приблизна хронологія іконійських сельджуцьких султанів (ст. 9).
II.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10‑29
Загальний характер початків османської історії (ст. 10). — Як османи появилися, в 1230-их р. р., і закріпилися в Малій Азії (ст. 11‑12).
«Збірання землі турецької» за чотирьох перших османських володарів XIV в. (ст. 12‑13). — Завойовуються в XIV в. землі греко-візантійські (Бруса 1326 і ин., ст. 13) та слов'янські; Мюрад I в Адріянополі 1361 та Філіпополі 1368; серби і Косове поле 1389 (ст. 14); Баєзід I Блискавичний бере столицю болгарського царства Тирново 1393 (ст. 15). Доля підбитого болгарського царства (ст. 15‑16) і давнішої Великої Сербії; рештки сербської самостійности (ст. 16‑18); перші слов'янські впливи на Туреччину (ст. 18). Османська держава значно цівілізується (ст. 18‑20). — Османське постійне військо «йені чері» (яничари; його норови (ст. 20‑21).
Блискуча військова перемога Баєзіда I Блискавичного над европейськими лицарями під Нікополем 1396 (ст. 21‑25).
Тімурове нашестя. Ангорське побоїще 1402 — і занепад османської держави (ст. 25‑27). — Байка про Тімурове христіянство (ст. 28‑29).
Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/6Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/7Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/8Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/9Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/10