Сторінка:Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924).djvu/224

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

них на католицтво. Вже аж після того, терплячи немилосердні утиски од католиків-поляків за своє небажання приставати до католицької віри, або до догматичної унії з Римом, зазнаючи варварських кривд од Польщі за свої найдорожчі, православні почуття, православні люди кінця XVI-го — початку XVII в., коли беруться за перо для мови про Польщу, не знаходять достатніх слів для похвали турецькій терпимості.

Типове виходить, приміром, прославлення турецьких релігійних порядків уже й у тому православному галицько-українському пам'ятникові, який являється одним з найперших викладів історії Берестейської унії: «Пересторога» бл. 1607 р. Православний автор, не тільки не добачає ніякої біди й ніякої кари Божої в тому факті, що турки звоювали Царгород 1453 р. і вруйнували Візантійську державу, а навпаки, він в турецькому завоюванні добачає справжню ласку Божу, бо декотрі візантійські імператори «въ разные ереси и отщепенства отъ православія впадали (натяк на Флорентійську унію з католицьким римським папою), и для того Господь Богъ, за великіе добродетели ихъ продковъ, помиловалъ ихъ: що римляне ( = католики) Божією казнію быти розумѣютъ, але мы-православныи — Его помилованіемъ». Адже Бог… «отнялъ скипетры царей православныхъ, а далъ, хоть поганина ( = мусулманина, султана турецького), але оборонцу, который, хотя-то и взявши свой канонъ ( = бувши щирим мусулманом), не только духовнымъ, але и свѣтскимъ православнымъ безъ данья причины жадноѣ кривды не чинитъ, и якъ песъ скарбу стережетъ: самъ єго не розхищаєтъ и хотящимъ розхищати забороняєтъ… Присмотримося-жъ, яко той поганинъ ( = мусулманський султан), урожоный непріятель, вѣры не ломлетъ, не губитъ за вѣру, не мучитъ, маєтностей земныхъ не забираєтъ, до своєи вѣры гвалтомъ не примушаєтъ, яко Римская столица!»[1]. Коли, таким чином, автор «Перестороги», рівняючи панування турецьке й панування католицьке, зве турецьке панування ласкою Божою, то вчена «Палінодія» Захарії Копистенського 1621 р. малює становище чужовірців у Туреччині вже наче таке райське життя, про яке під володінням католицької Польщі православні люди навіть мріяти не можуть, бо можна подумати, що в Туреччині пани — вони, а не турки: «Не єсть збытъ-тяжкоє христіаномъ всходнимъ турецкоє пано-

  1. «Перестрога, зѣло потребная на потомные часы православнымъ христіаномъ», вид. на ст. 203–236 в IV томі «Актовъ, относящихся къ исторіи западной Россіи, собр. и изд. Археографическою Коммиссіею» (Спб. 1851). Наведену в нас цитату див. там на ст. 235а, а в значно коротшому вигляді є вона й у розвідці проф. Кир. Студинського: «Пересторога, руський памятник початку XVII в., історично-літературна студія», Львів 1895, ст. 187.