Сторінка:Адріян Кащенко. Під Корсунем (1919).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


прихильником поляків, що коли коронний польський гетьман Конецьпольський, під час війни з гетьманом Судимою, надумав добути того врадою, то він був одним з перших козаків, що згодилися йти у табір Судима і, вдавши з себе товаришів та однодумців, захопили гетьмана зра г.ою й привели до Конецьпольського на катування й страту.

Проте за останні роки погляди й міркування козака дуже відмінилися. Він побачив, що вільний за його юнацьких часів український народ польські пани що далі все дужче, за згодою короля, підвертають під себе, не вважаючи на те, що Українські селяне до того часу або зовсім не брали участи в повстаннях козаків, або участь їх була мало помітна. Коли таким чином Цимба люкові впала з очей полуда, він зрозумів, що утиски на селян — то не кара за повстання, а робляться з тим, щоб повернути всіх українців у невольників. Коли ж після того почались утиски й на православну віру, й одну церкву в Корсуні було примусом повернуто на уніятську, а другу було віддано в аренду жидові, Цимбалюк зрозумів, що поляки напосілися на Україну, щоб примусити всіх Українців стати поляками; коли ж врешті за останні роки поляки, не вважаючи на спокій України й бездоганну вірність реєстрових козаків, одібрали у них право обірати свою старшину вільними голосами та приставили до них свого старшого й своїх полковників з польської шляхти, старий козак засумував, що козаччині приходить край, і покинув служити, записавши до козацького реєстру, замість себе, свого єдиного сина Василя.

Доживаючи тепер свого віку в Корсуні, Данило дуже сумував і каявся в помилках свого молодого життя; найбільже ж його мучило сумління за тим, що він зрадою згубив славного козацького ватажка й гетьмана запорожського Судиму.

Під ті часи в Корсуні з’явився козак Микита Галаган, що десять років пропадав з Корсуня невідомо де.