на праці Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна. Теоретичні витяги з творів класиків марксизму розраховані на те, що вивчаючі не задовольняться тільки невеликою цитатою, а дадуть собі труд прочитати праці, з яких узято відповідні витяги. Вивчення праць Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна не тільки в цитатах, а в оригіналі, є вимогою, на якій можна і треба виховувати більшовицькі кадри, — в дусі серйозного, вдумливого, наукового ставлення до фактів і подій історії. Не можна задовольнятися самим лише знанням факту, треба постаратися до кінця усвідомити його значення, його зв'язок з усією боротьбою робітничого класу за комунізм. Саме з цієї точки зору необхідно вивчати, як «ВКП(б) росла і міцніла в принципіальній боротьбі з дрібнобуржуазними партіями всередині робітничого руху — есерами (а ще раніше з їх попередниками — народниками), меншовиками, анархістами, буржуазними націоналістами всіх мастей, а всередині партії — з меншовицькими, опортуністичними течіями, — троцькістами, бухарінцями, націонал-ухильниками й іншими антиленінськими групами.
ВКП(б) міцніла і загартовувалась в революційній боротьбі з усіма ворогами робітничого класу, з усіма ворогами трудящих — поміщиками, капіталістами, куркулями, шкідниками, шпигунами, з усіма наємниками капіталістичного оточення»[1].
Необхідно вивчати історію партії так, щоб це вивчення озброювало «знанням законів суспільного розвитку і політичної боротьби, знанням рушійних сил революції» (стор. 4). Саме тому в «Історії ВКП(б)» дано теоретичні узагальнення, які допоможуть вивчити ці закони суспільного розвитку і політичної боротьби, які озброюють знанням рушійних сил революції.
Якщо до справи підходити колишніми мірками пропагандистів, що керували вивченням історії партії в гуртках, в школах, то введення в курс історії ВКП(б) таких питань, як виклад основ діалектичного і історичного матеріалізму, «утруднює» вивчення історії партії. Насправді ж кожен може переконатися, вивчивши «Історію ВКП(б)», що са́ме введення цих предметів полегшує правильне засвоєння історії партії, робить його повноцінним, сприяє ідейному зростанню наших більшовицьких кадрів. Ось чому саме на ці теоретичні питання, викладені в «Історії ВКП(б)», слід звернути особливу увагу.
З першої ж глави вивчаючий «Історію ВКП(б)» знаходить в ній нову постановку цілого ряду питань. Відомо, наприклад, як багато неясностей було за останній час щодо Плеханова. З одного боку, троцькістсько-бухарінські контрабандисти замазували опортуністичні ідеї Плеханова і висували його мало не родо-
- ↑ «Історія Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків). Короткий курс», стор. 3, 1939 (український переклад). Надалі при посиланнях сторінки вказано в дужках у самому тексті.
