начальником більшовизму, а з другого боку, вважалося ознакою поганого тону, мало не опортунізмом, говорити про заслуги Плеханова і його групи в справі поширення марксизму і особливо в справі боротьби з народниками.
«Історія ВКП(б)» дає історично правильну постановку питання: не замазуючи помилок плехановської групи, в ній показано величезне значення боротьби Плеханова і його групи в справі поширення ідей наукового соціалізму в той час, коли соціал-демократія в Росії ще не була зв'язана з робітничим рухом.
«Історія ВКП(б)» нагадує, що перше покоління марксистів у 80-х роках, а потім і в 90-х роках і навіть на початку 900-х років, надавало величезного значення таким працям Плеханова, як «До питання про розвиток моністичного погляду на історію», «Наші незгоди», «Соціалізм і політична боротьба» та ін. Марксисти на цих працях учились боротися з народниками, боротися з ворогами марксизму. Плеханов у цих працях дав блискучий захист діалектичного матеріалізму Маркса–Енгельса.
Через всю «Історію ВКП(б)» чітко проходить лінія боротьби з опортунізмом Плеханова і його прихильників, з меншовизмом Плеханова, і в той же час у цьому курсі історії ВКП(б) дано належну історичну оцінку позитивної ролі, яку відіграв Плеханов у популяризації, поширенні і захисті марксизму.
В цій же главі ми бачимо чітку постановку питання про народництво. Ми знаємо, що і в цьому питанні фальсифікатори історії внесли чимало плутанини. В «Історії ВКП(б)» дана рішуча критика народництва, показано всю шкідливість народницьких ідей у розвитку революції, у розвитку робітничого руху, показано, що народники є противниками марксизму.
Народники «відвертали увагу трудящих від боротьби з класом гнобителів безкорисними для революції убивствами окремих представників цього класу. Вони гальмували розвиток революційної ініціативи й активності робітничого класу і селянства.
Народники заважали робітничому класові зрозуміти його керівну роль в революції і затримували створення самостійної партії робітничого класу» (стор. 12). В «Історії ВКП(б)» говориться про те, що народники проповідували фальшиву теорію активних «героїв» і пасивної «юрби», яка жде від «героїв» подвигу, але разом з тим показано з історичною об'єктивністю, що народники намагались підняти селян на боротьбу проти царського уряду, їх біда була в тому, що вони не змогли правильно зрозуміти умов розвитку суспільства, що вони йшли проти історичних потреб суспільства, що вони виявлялись героями-невдахами в історії.
«Історія ВКП(б)» показує всю шкідливість народницької проповіді терору, роз'яснює, як неправильно розуміли народники закони розвитку Росії, роль різних класів у ній, але це зовсім не означає, що це покоління революціонерів, яке боролося проти царизму, треба зображувати контрреволюціонерами, як це іноді буває.
