Інша річ, що народники, які не розуміли законів розвитку суспільства, так само як згодом меншовики, анархісти та ін., в міру розвитку революції, в міру переростання її в соціалістичну, пролетарську революцію все далі й далі відходили від революційної боротьби і, кінець-кінцем, прийшли в табір контрреволюції.
Слід нагадати, що серед пропагандистів один час була в ходу теорія, що нема чого проводити будь-яку різницю між так званими революційними народниками 70-х і початку 80-х років і ліберальними народниками. Ці пропагандисти вважали, що ідеї Леніна в цьому питанні вже застаріли. У 1-ій же главі «Історії ВКП(б)» чітко показано, в чому сталися зміни в народництві в 90-х роках:
«Народники 90-х років по суті давно відмовились від усякої революційної боротьби з царським урядом. Ліберальні народники проповідували примирення з царським урядом. «Вони просто думають, — писав Ленін про народників того часу, — що коли попросити гарненько та ласкавенько у цього уряду, то він може все добре влаштувати» (Ленін, т. І, стор. 161).
Народники 90-х років закривали очі на становище бідноти в селі, на класову боротьбу в селі, на експлуатацію бідноти куркульством і вихваляли розвиток куркульських господарств. Вони виступали по суті справи як виразники інтересів куркульства» (стор. 20).
Уже в цій главі показано, як Ленін у своїй книзі «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» висунув ідею створення союзу робітників і селян. Коло 47 років тому Ленін дав чітке визначення ролі цих класів у революції: робітничий клас — гегемон, селянство — союзник пролетаріату.
З 1-ої ж глави вивчаючий «Історію ВКП(б)» вводиться в обстановку розгортання боротьби марксистів того періоду, коли на чолі петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» стає Ленін, коли з 90-х років у Закавказзі починає свою революційну роботу в рядах марксистів товариш Сталін, коли на початку цього століття зароджується газета «Искра», що відіграла таку величезну роль у справі організації партії і вироблення основ більшовизму.
Звертають на себе увагу в «Історії ВКП(б)» блискучі характеристики, дані товаришем Сталіним ряду історичних праць В. І. Леніна. Так, у 2-ій главі, де чітко змальована боротьба Леніна за побудування робітничої партії і та величезна робота, яку він виконав у редакції «Искры», виробляючи ідеологічні основи марксистської партії, товариш Сталін дає характеристику історичного значення книги Леніна «Що робити?»:
«Історичне значення «Що робити?» полягає в тому, що Ленін в цій своїй знаменитій книзі:
1) Перший в історії марксистської думки обнажив до коренів ідейні джерела опортунізму, показавши, що вони полягають насамперед у схилянні перед стихійністю робітничого руху і в приниженні ролі соціалістичної свідомості в робітничому русі;
