2) Підніс на висоту значення теорії, свідомості, партії, як революціонізуючої і керівної сили стихійного робітничого руху;
3) Блискуче обгрунтував корінне марксистське положення, яке гласить, що марксистська партія є з'єднання робітничого руху з соціалізмом;
4) Дав геніальну розробку ідеологічних основ марксистської партії» (стор. 37).
У 4-ій главі «Історії ВКП(б)» товариш Сталін дав прекрасне узагальнення ідейної боротьби Леніна за створення більшовицької партії. Ми читаємо там:
«Більшовики хотіли створити нову, більшовицьку партію, здатну бути зразком для всіх, хто хотів мати справжню революційну марксистську партію. Більшовики готували таку партію уже з часів старої «Искры». Вони готували її завзято, наполегливо, не зважаючи ні на що. Основну і вирішальну роль відіграли в цій підготовчій роботі такі праці Леніна, як «Що робити?», «Дві тактики» і т. д. Книга Леніна «Що робити?» була ідеологічною підготовкою такої партії. Книга Леніна «Крок вперед, два кроки назад» була організаційною підготовкою такої партії. Книга Леніна «Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції» була політичною підготовкою такої партії. Нарешті, книга Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм» була теоретичною підготовкою такої партії» (стор. 133).
Само собою зрозуміло, — якщо ці роботи Леніна мали таке величезне значення в підготовці і оформленні більшовицької партії, то навряд чи вивчаючий зможе обмежитися тільки тим, що наведено в «Історії ВКП(б)». Ми глибоко переконані в тому, що ті товариші, які хочуть не формально тільки «пройтись» по цьому курсу, не формально «здати заліки» з курсу історії ВКП(б), а дійсно знати історію партії, не обмежаться короткими витягами з цих чудових творів Леніна, а вивчать їх.
При викладенні ходу і рішень II з'їзду РСДРП звертають на себе увагу висновки, формульовані товаришем Сталіним:
«Підводячи підсумки роботам II з'їзду, можна прийти до таких висновків:
1) З'їзд закріпив перемогу марксизму над «економізмом», над відкритим опортунізмом;
2) З'їзд прийняв програму і статут, створив соціал-демократичну партію і побудував, таким чином, рамки для єдиної партії;
3) З'їзд розкрив наявність серйозних організаційних незгод, які поділили партію на дві частини, на більшовиків і меншовиків, з яких перші відстоюють організаційні принципи революційної соціал-демократії, а другі котяться в болото організаційної розпливчатості, в болото опортунізму;
4) З'їзд показав, що місце старих, уже розбитих партією, опортуністів, місце «економістів» — починають займати в партії нові опортуністи, — меншовики;
5) З'їзд виявився не на висоті свого становища в області організаційних питань, проявляв вагання, іноді давав навіть пере-
