день. Д'Артаньян підійшов до неї із завждишньою своєю ґалантністю. Міледі зробила надзвичайне зусилля, щоб люб'язно привітати його. Жодне розгублене обличчя не віддавало такої ласкової усмішки.
На запитання Д'Артаньянове, як почуває вона себе, міледі відповіла:
— Кепсько, дуже кепсько.
— Тоді я прийшов не свого часу. Вам безумовно треба відпочити, і я краще піду назад, — сказав Д'Артаньян.
— О, ні, навпаки, — відказала міледі, — ваше миле товариство, пане Д'Артаньяне, розважить мене.
— Еге! — подумав Д'Артаньян, — ніколи ще не була вона така чарівна. Треба матись на бачності.
Міледі прибрала найприязнішого вигляду, на який тільки була здатна, і надала можливого блиску своїй розмові. Разом із тим пропасниця на хвилину залишила її, і очі жінки знову заблищали, щоки — зарум'янились, губи — почервоніли. Д'Артаньян сидів перед Цірцеєю[1], що чарувала його. Його кохання, що, здавалось, погасло, було тільки приспане й знову прокинулося в його серці. Міледі всміхнулась, і Д'Артаньян побачив, що ладний офірувати все одній такій усмішці.
Був момент, коли він відчув немов гризоту сумління. Міледі ставала дедалі говіркішою й спитала, чи єсть у Д'Артаньяна коханка.
— О, — і Д'Артаньян прибрав щонайніжнішого вигляду, — невжеж ви така жорстока, що можете ставити подібні запитання мені, мені, який відтоді, як уздрів вас, дише й живе лише вами й для вас!
На обличчі міледі промайнула чудна усмішка.
— Ви, значить, кохаєте мене?
— А хіба мені треба казати вам про це? Невжеж ви сами того не помітили?
— Так, але ви знаєте прислів'я: що в серці більше гордощів, то важче перемогти його.
— О, труднощі не страхають мене. Мене лякає тільки неможливість.
— Для справжнього кохання нема нічого неможливого.
— Нічого?
— Нічого.
„Чорт побирай, — подумав Д'Артаньян, — тон змінився. — Чи не закохалася часом ця вередуха в мене? Може вона хоче подарувати мені другий такий сапфір, який подарувала вже, взявши мене за Де-Варда?“.
- ↑ Цірцея — славетна чарівниця, що своєю вродою на довгий час затримала Одіссея підчас його повернення додому після облоги Трої (епізод із славетної грецької поеми «Одіссея»).
