— Я син того Д'Артаньяна, що брав участь у релігійних війнах з великим королем Генрихом, батьком його величности.
— Так. Це ви місяців сім-вісім тому приїхали з батьківщини шукати щастя в столиці?
— Так, монсеньєр.
— Ви їхали через Менґ, де з вами сталась якась пригода, не знаю, яка саме, а щось таке було.
— Монсеньєр, — відповів Д'Артаньян, — зі мною ось що сталося…
— Не треба, не треба, — перебив його кардинал з усмішкою, яка показувала, що вся історія йому відома так само досконало, як і тому, хто хотів її розказувати. — Вас рекомендував пан Де-Тревій, чи не так?
— Так, монсеньєр, але саме підчас тої нещасної пригоди в Мензі…
— Був загублений лист, — додав його еміненція. — Я знаю й про це. Пан Де-Тревій — справжній фізіономіст і розпізнає людей з першого погляду. Він примістив вас до роти свого зятя Дезесара, подавши надію, що згодом вас візьмуть у мушкетери?
— Монсеньєр має цілком точні відомості.
— Від того часу у вас було багато пригод. Якось ви прогулювались поза Шартрезьким манастирем, коли краще було б для вас не ходити туди. Потім ви відбули подорож з вашими друзями на Форзькі води. Друзі спинилися на дорозі, а ви поїхали далі. І це цілком зрозуміло, ви мали справу в Англії.
— Монсеньєр, — сказав уражений Д'Артаньян, — я їхав…
— На полювання до Віндзору, чи до іншого місця, — це нікого не обходить. Я знаю про все, бо це мій обов'язок знати про все. Коли ви повернулися, вас прийняла одна найвельможніша особа, і я радий бачити, що ви зберегли річ, яку вона подарувала вам на пам'ять.
Д'Артаньян швидко повернув самоцвіт у середину, та запізно.
— Другого дня, — провадив далі кардинал, — вас відвідав Де-Кавуа. Він приходив просити вас завітати до палацу, але ви не віддали йому визіти, і зробили негаразд.
— Монсеньєр, я боявся накликати на себе неласку вашої еміненції.
— Чому? За те, що ви виконали наказа вашого начальства з таким розумом і відвагою, з якою ніхто інший не зробив би? Ви боялися накликати мою неласку, коли заслуговували тільки на похвалу! Я караю лише тих, хто неслухається, а не тих, хто, як ви, занадто слухняні. На доказ
