Драгуни, швайцарці, ґвардійці, мушкетери, кавалеристи швидко зміняли один одного. Це було дуже корисно для коршмаря, але зовсім не відповідало намірам чотирьох друзів, і через це зони незадоволено відповідали на привітання, тости та жарти своїх товаришів.
— Ну, — сказав Атос, — не знялася б тут яка добра сварка. А тепер це було б зовсім не доречі. Як ви перебули ніч, Д'Артаньяне? Про свою ми розкажемо вам згодом.
— А справді, — вкинув слово один кавалерист, хитаючись й тримаючи в руці склянку горілки. — Ви сьогодні вночі були, здається, в траншеях і здорово посварилися з лярошельцями?
Д'Артаньян кинув оком на Атоса, запитуючи, чи треба йому відповідати бесідникові, що встряв у їхню розмову.
— Хіба ти не чуєш, — сказав Атос, — що пан Де-Бюзіньї робить тобі честь і звертається до тебе? Розкажи, що сталося сьогоднішньої ночі, бо вони бажають про це знати.
— Чи то не фи фсяли пастіон? — спитав швайцарець, який пив ром з пивної склянки.
— Так, пане, — вклонившися відповів Д'Артаньян. — Ми мали цю честь. Як ви, мабуть, чули, ми підклали під один з кутів барило пороху, що, вибухнувши, зробило гарненьку дірку в мурі. До того ж бастіон був не новий, і решта муру була вже дуже пошкоджена.
— А який саме це бастіон? — спитав драгун, що приніс пряжити гуску, проштрикнувши її шпадою.
— Бастіон Сен-Жерве, — відказав Д'Артаньян. — Під його захистом лярошельці заважали робити нашим саперам.
— І гаряча була справа?
— Так, ми втратили п'ять чоловіка, а рошельці — вісім чи десять.
— Чорт побирай! — сказав швайцарець, який, дарма, що німецька мова має чудову колекцію лайок, мав звичку лаятися виключно по-французькому.
— Напевно, — і собі вкинув слово кавалерист, — сьогодні рано вони вишлють грабарів, щоб відбудувати пошкоджене.
— Так. Це дуже ймовірно, — відказав Д'Артаньян.
— Панове, — запропонував Атос, — хочете парі?
— О, та, та, парі, — підхопив швайцарець.
— Яке? — спитав кавалерист.
— Стривайте, — попросив драгун, поклавши свою шаблю, як рожен, на два великі залізні тагани, що підтримували вогонь в коминку. — Ось і я. Слухай ти, нещасний коршмарю, тягни мені зараз же бляшанку, щоб не загубити жодної краплі смальцю з цієї чудової дичини.
— О, фін має рацію, — промовив швайцарець, — гусячий смалець туже карош з конфітурами.
