— Маєте рацію, — відповів Фелтон, глянувши на міледі й не зробивши крока до неї. — Ідіть попередьте лорда Вінтера, що його полонянка знепритомніла. Це непередбачений випадок. Я не знаю, що робити.
І він сів спиною до жінки.
Міледі розплющила очі й тихісінько зідхнула.
Це зідхання примусило Фелтона обернутись до неї.
— А, ви таки прокинулись, мадам? — сказав він. — У такому разі мені нема більш чого тут робити. Коли вам буде потрібно щонебудь, подзвоніть.
Фелтон саме збирався переступити поріг, коли в коридорі з'явився лорд Вінтер у супроводі салдата, що повідомив його про млості міледі.
У руках у нього був флякон з нюхальною сіллю.
— Ну, що таке? Що тут трапилось? — глузливо спитав він, вздрівши, що його полонянка вже підвелася, а Фелтон лагодиться залишити кімнату. — Таки небіжка воскресла? Чорт побирай, Фелтоне, дитино моя, хіба ти не зрозумів, що тебе мають за новака і показують тобі першу дію комедії, яку ми, безсумнівно, матимемо приємність побачити всю до кінця?
— Я й сам так гадаю, мілорде, — відповів Фелтон, — але ваша полонянка все ж таки жінка, і я хотів поводитись із нею чемно. Це ж бо обов'язок кожної, добре вихованої людини. Ми ввічливі з жінкою не лише заради неї, а й заради власної самоповаги.
Міледі здрігнулась усім тілом. Слова Фелтонові морозом пробігли по її жилах.
— А скажи, — спитав, посміхаючись, Вінтер, — ці майстерно розпущені коси, ця біла шкіра, цей млосний погляд, чи не спокусили вони тебе, кам'яне твоє серце?
— Ні, мілорде, — відповів безстрасний юнак, — і, повірте, щоб спокусити мене, треба дещо більше, ніж жіночі викрутаси та манірність.
— Ну, тоді, мій хоробрий ляйтенанте, нехай міледі шукає іншого засобу, а ми тимчасом повечеряємо… О, будь певний, вона має буйну фантазію, і друга дія комедії відбудеться незабаром по першій.
З цими словами лорд Вінтер узяв Фелтона під руку і, сміючись, повів його за собою.
— Я пропала, — прошептала міледі. — Я потрапила до рук людей, нечулих, як брондзові чи гранітові статуї. Вони чудово знають мене й захищені панцерем проти моєї зброї. Та я не попущу, щоб ця історія скінчилася так, як вони того бажають. Почнімо з Фелтона… Він молодий, і ми ще поборемося.
