у склянці від сніданку. Маневр цей був виконаний так майстерно, що мої шпигуни, якщо такі були, нічого не помітили. Ніби знесилена втомою, доволіклась я до ліжка, скинула сукню й лягла, стискуючи під подушкою держало ножа.
Дві години промайнули цілком спокійно, і, — чи повірила б я цьому ще вчора? — я майже шкодувала, що його все немає і благала, щоб він прийшов.
Нарешті, розлігся такий знайомий шум дверей, що відчиняються й зачиняються знову, а потім, не зважаючи на грубезний килим, почулось легке скрипіння підлоги. У темряві я побачила якусь тінь, що наближалася до мого ліжка.
— Мерщій, мерщій, — нетерпеливився Фелтон. — Хіба ви не бачите, що кожне ваше слово пече мене, як розтоплене оливо?
— Тоді, — вела далі міледі, — я зібрала усі сили. Я знала, що настала година помсти, чи, вірніш, правосуддя. Я набралася духу й чекала на нього з ножем в руці, а коли він наблизився до мене й шукаючи свою жертву, простяг руку, я з вигуком туги та відчаю вдарила його в груди.
Негідник! Він усе передбачив. На грудях у нього був панцер, і ніж тільки сковзнув по криці.
— Овва! — вигукнув він, схопивши мою руку з ножем, що так погано прислужився мені, — ви робите замах на моє життя, чарівна пуританко! Але це вже більш, ніж звичайна ненависть, це — невдячність. Проте, заспокойтеся, люба дитино! Думаю, ви вже пом'якшали. Я не з тих тиранів, що тримають жінку силоміць. Ви не кохаєте мене, на що я за властивою мені самовпевненістю досі сподівався, і завтра я звільню вас.
Я бажала тільки одного, щоб він вбив мене.
— Бережіться, — застерегла я, — я ославлю вас на цілий світ.
— Ну, тоді ви не вийдете звідси, — загрозливо сказав він.
День і ніч я молилась, сподіваючись, що господь подарує мені моє самогубство.
Назавтра двері відчинилися. Я лежала на підлозі, бо сили почали вже залишати мене.
На звук його кроків я трохи підвелася й сперлась на руку.
— Ну, то як же? — пролунав голос, надто жахливий, щоб я не впізнала його. — Чи не зм'якшили ви? Чи не згідні придбати волю ціною одної тільки обіцянки мовчати? Послухайте, я добрий принц, — додав він, — і хоч не люблю пуритан, проте визнаю їм справедливість, так саме, як і пуританкам, а надто коли вони гарненькі. Ну, присягніться ж на розп'ятті, більшого я не вимагаю.
