У кабінеті залишилися тільки поранений герцоґ, Ля-Порт і Патрік.
Шукали лікаря, але не могли знайти.
— Ви житимете, мілорде, ви житимете, — повторював, стоячи навколішках коло канапи герцоґа, вірний слуга Ганни Австрійської.
— Що вона пише мені? — ледве чутно спитав герцоґ Б'юкенгемський, сходячи кров'ю й перемагаючи страшенний біль, аби поговорити про ту, кого він так кохав. — Що вона пише? Прочитай її листа.
— О, мілорде! — промовив Ля-Порт.
— Слухай, Ля-Порте. Хіба ти не бачиш, що мені неможна гаяти часу?
Ля-Порт зламав печатку і підніс пергамент до очей герцоґа, та Б'юкенгем даремно намагався розібрати написане.
— Читай же, — знову звелів він, — читай: я вжене бачу. Читай, бо скоро, мабуть, я не спроможуся й чути, і сконаю, не знавши, що вона написала мені.
Ля-Порт не суперечив більше і прочитав:
„Мілорде, заклинаю вас усім, що я перетерпіла з-за вас і заради вас з того часу, як я вас знаю. Якщо для вас вартий чогонебудь мій спокій, припиніть ці величезні озброєння проти Франції й покладіть край війні. Про неї відверто говорять, що релігія — лише вигадана причина, а тишком, що справжня — ваше кохання до мене. Ця війна може спричинитися до великого лиха не тільки до Франції й Англії, а навіть, для вас самого, мілорде, — нещастя, од яких я ніколи не втішуся.
Бережіть своє життя. Йому загрожує небезпека, і воно стане для мене дорогим відтоді, як я не буду примушена вважати вас за ворога.
Прихильна до Вас
Ганна“.
Герцоґ напружив залишки своїх сил, щоб вислухати цей лист. Коли його було закінчено, він з гіркістю в голосі спитав:
— Невжеж вам, Ля-Порте, не доручили переказати мені нічого?
— Так, ваша ясновельможність, королева доручила мені переказати вам, щоб ви були обережні, бо до неї дійшлося, що вас хочуть убити.
— І це все, це все? — нетерпляче спитав Б'юкенгем.
— Вона доручила мені переказати, що кохала вас завжди.
