— Великий боже! — промовила пані Бонасьє, поклавши руку на груді, — я задихаюся, я не можу йти.
— Будьте відважніші. Сміліш! Пригадайте лише, що за чверть години вас врятують. Подумайте: все, що ви маєте зробити, ви робите для нього.
— О, так, так. Усе для нього. Єдиним цим словом ви надали мені духу. Ідіть, я буду у вас.
Міледі жваво побралась до себе вгору. Там вона застала льокая Рошфора, якому дала належних інструкцій.
Незабаром прийшла і пані Бонасьє. Щоб усунути всіляку підозру, якщо така закралась би в неї, міледі в присутності пані Бонасьє повторила льокаєві всі свої розпорядження.
— Бачите, — сказала міледі, коли льокай вийшов, — усе готове. Ігуменя не здогадується й думає, що це приїхали по мене від кардинала. Цей чоловік дасть остаточні розпорядження, а тимчасом ковтніть вина й їдьмо.
— Так, — механічно повторила пані Бонасьє, — їдьмо.
Міледі жестом запросила її сісти проти себе, налила їй маленьку склянку еспанського вина й запропонувала з'їсти кусок курчати.
— Бачите, — сказала вона, — як нам щастить. Ось вже спадає ніч. Світанком ми дістанемось до нашого притулку, і ніхто не спроможеться дізнатись, де ми. Сміливіш! Поїжте трішки.
Пані Бонасьє цілком механічно з'їла кілька кавалків і вмочила губи у вино.
— Та випийте ж, випийте ж, — настоювала міледі, піднесши свою склянку до губ, — беріть приклад з мене.
Але тої хвилини, як вона підносила склянку до рота, рука її зависла в повітрі: вона почула далеке кінське тупотіння, що раз у раз наближалося. Їй здавалось, ніби вона чує вже іржання коней.
Цей шум прогнав її радощі, як шум бурі будить від приємного сну. Вона сполотніла й підбігла до вікна. Пані Бонасьє, тремтячи, підвелась і сперлася на стілець, щоб не впасти.
Нічого не було видко, тільки чути було, як галоп поступово наближався.
— О, боже, — промовила пані Бонасьє, — що це за шум?
— Це або наші друзі, або наші вороги, — відказала міледі з своєю жахливою байдужістю. — Залишайтеся тут. Я зараз скажу вам.
Пані Бонасье остовпіла, нерухома, німа й бліда, як статуя.
Шум ставав усе чутніший. Коні були вже не далі, як на півтораста кроків, і якщо їх не було ще видко, то лише через
