— Леле, дорогий мій, — відказав Араміс, — все, що сталося за останніх часів, навіяло мені огиду до шпади й до життя. Цього разу мій рішенець безповоротний. По закінченні облоги я вступаю до манастиря лазаристів. Збережіть цю грамоту для себе, Д'Артаньяне. Військова служба дуже пасує до вас. З вас буде відважний й заповзятливий капітан.
Д'Артаньян із сльозами вдячности, палаючи з радощів, повернувся до Атоса.
Той все ще сидів коло столу й дивився на світло лямпи, крізь останню склянку малаги.
— Ну, ось! — сказав Д'Артаньян, — всі мені відмовили.
— Через те, мій дорогий, що ніхто більше за вас не заслуговує на таку честь.
І він взяв перо, вписав у наказ прізвище Д'Артаньяна й повернув йому.
— Отже, в мене не буде більше друзів, — сказав юнак — і і, на великий жаль, залишаються самі гіркі спогади.
Він спустив голову на руки, і дві великі сльози скотилися по його щоках.
— Ви молоді, — втішав його Атос, — і згодом радісні спогади заступлять вам теперішні гіркі.
Ля-Рошель, не діставши допомоги від англійської фльоти та десанта, обіцяного від герцоґа Б'юкенгемського, здалася по облозі, що тривала цілий рік. 28 жовтня 1628 року підписано капітуляцію.
23-го грудня того ж таки року король в'їхав у Париж. Йому влаштували тріюмф, так ніби він повертався, перемігши справжнього ворога, а не французів. Він в'їхав у місто через околицю Сен-Жак і проїхав під аркою, вбраною зеленню.
Д'Артаньянові дали чин ляйтенанта. Портос кинув службу й наступного року одружився з пані Кокнар. У жаданій скрині було 800.000 ліврів.
Мускетон мав чудову ліберею і радів надзвичайно: стояти ззаду роззолоченої карети — була завждішня мрія всього його життя.
Араміс, відбувши подорож до Лотарінгії, раптом зник і перестав писати друзям. Згодом від пані Де-Шеврез, яка повідомила про це двох чи трьох своїх коханців, дізналися, що він пішов у манастир в Нансі.
Базен став послушником.
