— Але ж хиба ви не бачите?
— Що власне?..
— Та он те… перед вами… пірати!..
Капитан Барбасу дивив ся на нього зовсїм приголомшений.
В сей момент, якийсь величезний чорний діавол хутко пройшов мимо їх, з аптекою нашого героя на спинї.
„Нещасний!.. Стій!“ закричав тарасконець, і скочив до нього з ножем. Барбасу зловив його на бігу, і тримав за пояс.
„Та заспокойте ся, Бог з вами!.. Се не пірати. Навіть і званія піратів давно уже нема… Се носильники.
— Носильники!..
— Авжеж ж носильники, котрі прійшли по річи, щоб знести їх на землю… Сховайте ніж, дайте менї ваш білет, і ідїть собі спокійно за негром, се чесний хлопець, котрий вас одвезе на землю і навіть запровадить до самого готелю, як ви того собі забажаєте! “
Трохи пристижений, Тартарен дав свій білет, і зараз же побіг за негром, спустив ся по драбинцї в величезне човно, котре гойдало ся вздовж корабля. — Там уже лежали всї його речи, його скринї, ящики зі зброєю, консерви; а позаяк вони займали весь човен, то не треба було чекати на инших пасажирів. Негр вилїз на скринї і звинув ся в клубок наче мавпа, обнявши руками колїна. Другий негр взяв ся за весла… Обидва розглядали Тартарена і сміючи ся показували свої білі зуби.
Стоячи з заду, з тою страшною усмішкою, котра наводила такий жах на його компатріотів, великий Тарасконець тримав ся тремтячою рукою за ручку свого кінжала, бо не зважаючи на те, що йому казав Барбасу, він не дуже покладав ся на добрі наміри сих носильників з ебеновою шкірою,
