революції вже світає. Надзвичайно приємно засівати цей глибоко з'ораний ґрунт. Французи, що од феодалізму перейшли до монархії, а від монархії до фінансової олігаргії, легко перейдуть і од фінансової олігархії до анархії.
— Яка помилка, — заперечував Аркадій, — вірити в раптову й велику зміну соціяльного ладу в Европі! Старе суспільство своєю могутністю й силами ще молоде. Його засоби самооборони велетенські. Пролетаріят же — навпаки — ще лишень зарисовує собі тільки оборончу організацію і в боротьбі виказує одне слабосилля й нерішучість. На нашій же небесній батьківщині становище цілком противне: під зовнішнім виглядом повної непорушности, все наскрізь прогнило: штовхни плечем ї вся ця будівля, не турбована протягом міліярдів віків, полетить шкереберть. Стара адміністрація, стара армія, старі фінанси — все це шашель сточила дужче, ніж руське чи перське самодержавство.
І ніжний Аркадій благав керуба поспішати на поміч скорше своїм нещаснішим серед пухових хмар, в звуках цитр та за келихами райських вин братам, ніж скорченим над скупою землею людям: люде принаймні пізнають правду, анголи ж раюють у кривді. І він умовляв Істара визволити князя світу та його погромлених товаришів і повернути їм їхню стару честь та шанобу.
І Істар погоджувався. Він обіцяв повернути всю силу своїх слів і роскішні формули своїх вибухових речей на користь небесної революції. Він обіцяв.
— Завтра, — казав він.
