попрохав Жільберту дати йому один з потрібних ясновиді талісманів, але вона не змогла відшукати ні одного з них, як що за такий талісман не рахувати було її саму. Бо ж ангол виявив повну безсоромність і таку спритність, що не завжди можна було запобігти його заходам. Чувши це признання, що, однак, не було йому ніякою новиною, Моріс розлютився на свого ангола, налаяв його іменами всіх найпоганіших тварей і заприсягся сунути його чоботом у зад, ледве тільки трапиться нагода дістати зухвальця ногою. Але хутко його лютість звернулася проти мадам Дезобель. Він закинув їй, що вона сама викликала ангола на його зухвальства, — з чим тепер криється, — і з пересердя вшанував її усіма зоологічними символами соромітництва й розбещености. Його любов до Аркадія запалала в його серці ще тепліше й чистіше ніж будь-коли, і покинутий бідолаха, простягаючи руки та згинаючи коліна, зі слізьми й риданням благав свого ангола повернутись.
В одну зі своїх безсонних ночей Моріс додумався що талісманом можуть служити книжки, листані анголом перед його приходом між люде. Отже він, не одкладаючи, пішов до бібліотеки і привітав з добрим ранком m-r Сар'єта, що каталогізував собі під романським поглядом Алєксандра д'Еспарв'є. M-r Сар'єт, смертельно блідий, посміхався. Тепер, коли незрима рука не роскидала вже відданих на його догляд книжок, коли все в бібліотеці знайшло собі лад і спокій, m-r Сар'єт завернув собі своє щастя, але сили його танули
