зробила, ми не були б оце зараз тут усі троє вкупі і я не зазнав би найбільшої радости мого життя. О, Жільберто, як це прикро, що ти спростовуєш ці чудові минулі події.
— Ну, як що ти хочеш, то я не буду їх спростовувати, — відповіла з певною гіркотою в голосі Жільберта. — Але тільки тому, щоб зробити тобі приємність.
Моріс посадив її на ліжку, а Аркадія попросив сісти в крісло.
— Друже мій, — сказав Аркадій, — я був непорочним духом. Потім я став людиною і одразу ж вчинив зло. Тому я став тепер кращим.
— Покиньмо це і заграймо краще в бриджа, — сказав Моріс.
Але ж ледве хорий побачив у себе три тузи і заявив безкозирну, його очі почали закриватися; карти вислизнули з рук, він важко впав на подушку і став жалітися на прикрий біль у голові. Незабаром мадам Дезобель пішла: їй треба було робити візити, щоб своєю певною й спокійною поведінкою між людьми спростувати поголоски, що почали вже над нею кружляти. Аркадій проводив її до дверей і з пахощами її поцілунку на устах вернувся до кімнати, де дрімав Моріс.
— Я дуже радий, — стиха проказав хорий, — що все це так скоїлося.
— Так мусило скоїтись, — відповів дух. — Як я з Жільбертою, так поводяться і всі инші анголи бунтівники. «Жінки», говорить Апостол, «мусять молитися запнувшись, ради анголів». Він
