Моріс звернув до мадам Дезобель докірливий погляд.
— Ну, не можна сказати, щоб ви виявили ґречність, правда!
Вона кивнула на бібліотекаря, що міг почути їхню розмову. Але Моріс заспокоїв її.
— Не звертайте уваги. Це дядько Сар'єт. Він уже став цілковитим ідіотом.
І він повторив:
— Так, ви не виявили ґречности. Я на вас чекав, а ви не прийшли. Ви зробили мене нещасним.
Після хвилини мовчанки, коли чути було тільки тужливий і тихий спів астми в грудях дядька Сар'єта, Моріс знову настирливо заявив:
— Ви винуваті.
А вона:
— Чим-же я винувата?
— Тим, що не схотіли зі мною умовитись.
— А ви ще й досі про те думаєте?
— Звичайно!
— І серйозно?
— Як тільки можна собі це уявити.
Зворушена так даним їй запевненням щирости й тревалости почуття, та думаючи, що вона боролася проти спокуси вже досить, Жільберта пристала Морисові на те, на що не погодилася два тижні перед цим.
Вони майнули в амбразуру вікна за великий небесний глоб зі знаками зодіяка та фігурами сузірь і там, оглядаючись на Лева, Дівчину й Терези, в присутності безлічи біблій, перед творами
