до старої жінки, що сиділа з своїми кошиками під брамою Місяця. І що-дня було те саме: матроси оповідали про свої небезпеки, коли Евр[1] стрясав морські водорослини, потім гуляли в кості та ганьбили богів, запитуючи собі найкращого кілікійського[2] вина.
Що-ночи дитину будили бійки питців. Вустричні черепашки шугали по-над столами та краяли лоби серед скаженого реву. Часом вона бачила в миготінні задимлених лямп, як блискали ножі й точилася кров.
За дитячого віку вона зазнала людяности тільки від тихого Амеса, до якого вона прихилилась. Нубієць[3] Амес, їхній раб, був чорніший від казана, де він куховарив, і добрий, як сонна ніч. Часто він садовив Таїс собі на коліна та розповідав їй старовинних казок, де були підземелля, повні скарбів, збудовані для скупих царів, що вбивали каменярів і будівничих. Були в цих казках ще й спритні злодії, що дружилися з доньками царів, та перелюбки, що споруджали собі піраміди. Маленька Таїс любила Амеса як батька, як матір, як мамку, як собаку. Вона чіплялась рабові за фартух і йшла за ним у льох до амфорі в з вином і на пташню, де худі волохаті курчата, роззявивши дзюба й наїжачивши пір'я та кігті, літали не згірш за орлят перед ножем чорного куховара. Часто вночі, лежучи на соломі, він замість спати будував Таїс маленькі водяні млинки і цілком споряджені кораблики з долоню завбільшки.
Господарі поводилися з ним кепсько; одне вухо йому було надірване і все тіло покарбоване. Проте, обличчя його було спокійне і радісне, і нікому не спадало на думку дізнатись, звідки він здобував розради на душу та спокою на серце. Він був простий як дитина. Відбуваючи свою брудну роботу, він співав тоненьким голосом священних пісень, що навію-
