виступала з великим мистецтвом, вона відживляла образи скульпторів, малярів та поетів. Мудреці й філософи, визнаючи у формах, поставах, рухах та в ході артистчиній ідею божественної гармонії, що керує світом, ставили таку досконалу грацію в число чеснот і казали:
— Вона, Таїс, теж геометр!
Неуки, злидарі та прості й несміливі люди, що перед ними вона згоджувалась показатись, благословляли її, як небесну ласку. Проте, вона була смутна серед слави й більше, ніж коли, боялася смерти. Ніщо не здолало її розважити, навіть її будинок і сади, що в такій славі були, що зробились прислів'ям у місті.
Вона наказала там посадити дерева, привезені з Індії та Персії за великі гроші. Їх зрощувала дзюрчлива свіжа вода, а зруйновані колонади та дикі скелі, що спорудив майстерний будівник, відбивались у плесі, де споглядали себе статуї. Посеред саду височів грот німф; його назва походила від трьох великих жіночих постатів, зроблених з кольорового воску і поставлених коло входу. Ці жінки скидали свої одежі, щоб купатися. Стурбовавшись, вони повернули голови, мов боялися, щоб їх не побачив хто, і здавались живими. Світло проходило в цей притулок тільки крізь тонкі струмки води, що м'ягшили його й кольорили. Скрізь по стінах висіли, як у священних гротах, вінки, гірлянди та таблиці з написами, що вихваляли Таїсину вроду. Там були ще ясно побарвлені трагічні й комічні маски, картини, де змальовано театральні сцени, чудернацькі постаті, або байкові тварини. Посередині стояв на п'єдесталі Ерос із слонової кости, античної, чудової роботи. Це був Нікіїв дарунок. У колодобині видно було козу з чорного мармуру з блискучими агатовими
