трактата? Це буде, коли я добре лічу, дев'яносто другий, що виходить з-під нільської очеретини, яку ти водиш своєю атичною рукою.
Евкріт відповів, гладючи свою сріблясту бороду:
— Соловейка створено, щоб співати, а мене — щоб славити безсмертних богів.
Привітаймо-ж щиро у Евкріті останнього з стоїків! Він височить серед нас, поважний і сивий, як образ предків. Він самітний серед людської юрби й промовляє слова, яких ніхто не розуміє.
Ти помиляєшся, Доріоне. Філософія чесноти ще не померла на цім світі. Я маю багатьох учнів в Олександрії, Римі та Константинополі. Багацько серед рабів і цезаревих родичів уміють ще керувати собою, жити вільними та відчувати у відцуранні від річей безмежного раювання. В декому так ніби знову воскресає Епіктет[1] та Марк Аврелій[2]. Але хай-би правда тому була, що чеснота назавсіди згасла на землі, то чи важить її загин для мого добробуту, коли не від мене залежить, чи триває вона, чи гине? Тільки божевільні, Доріоне, ставлять своє щастя поза тим, що здолають. Я не бажаю нічого, чого боги не хочуть, і бажаю всього, що вони хотять. Отож я стаю подібен на них і поділяю їхнє непомильне задоволення. Якщо чеснота гине, я погоджуюсь на це, і ця згода сповнює мене радощів, як найвище зусилля мого розуму чи моєї відваги. Моя мудрість у всьому наслідує божественну мудрість, а наслідування коштівніще за зразок; воно коштує більших турбот і більших праць.
- ↑ Епіктет — філософ-стоїк (див. прим. до ст. 71) першого століття по р. х. Був у Римі рабом; господар безжально мучив його, але ці муки Епіктет терпів справді із «стоїчним» спокоєм. Імператор Нерон звільнив його із рабства.
- ↑ Марк Аврелій — римський імператор (царював з 161 до 180 р.), що вславився своєю суто-стоїчною мудрістю й любов'ю до філософії та письменства.
