Сторінка:Андрей Шептицкий. Канадийским русинам (1911).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 5 —

В старім краю хотяй християнин і стратить Вожу благодать через тяжкий гріх, то все таки легко може висповідати ся і до Божої ласки вернути, а вже певно перед смертю жаден християнин не залишить завчасу закликати сьвященика, щоб поєднати ся з Богом і приняти сьвяті Тайни спасеня.

Але у Вас в Канадї як же легко так умирати, що анї висповідати ся анї запричащати ся не можна.

Хотяй би зі старого краю до Канади і виїхало і сто і двіста сьвящеників, — а дай, Боже, щоби так було, — але і тогди кілько буде еще людий, що і по сто миль будуть мусїли їхати до найблизшого сьвященика.

А навіть єслн би так цїлий наш край переніс ся до Канади зі всїми нашими сьвящениками і єпископами і всї рускі хати і руских сьвящеників розкинув на ті простори від нової Фунляндиї або Галїфаксу по Ванкувер, де всюди наші люди чи на роботах чи на фармах перебувають, то єще церков від церкви, сьвященик від сьвященика мешкав би дальше як о сто миль, а знайшло би ся єще много-премного людий, котрі би до церкви мали так далеко, що в случаю наглої хороби не могли би легко закликати сьвященика.


Найбільший клопіт.

Чоловік дорослий, котрий знає науку сьв. віри і розуміє чим є в житю Божа ласка,