Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана


 — Що за причина? — подумав Карпо, стрівожений. Невже його вислідили та піймали? Та Максим не дав би себе взяти так, мов барана. В нього пістолі й шабля не абияка. А чому-ж би й коней не забрати? Хіба що засіли на мене. Ну, пождемо, побачимо. Карпо порозв’язував коні, й вони стали зараз обгризати галузки та скубти траву. Карпо приліг на свиті й закурив люльку.

Ждав так до полудня й уже справді неспокійний був за свого побратима. Коли ось почув шелест між кущами. Він підвівся з землі, добув пістоль і натягнув молоток.

 — Чи вжє-ж тобі припала охота стріляти в побратима? — заговорив Максим, ще поки показався.

Карпо дуже зрадів.

 — А ти де блукав?

 — Дороги шукав. Коли прийдеться втікати, так щоб знати, в котрий бік. •  — В лісі не здибав нікого?

 — Лиш одного ведмедя, а більш нікого.

 — А звідки ти знаєш, що нам утікати прийдеться?

 — Хіба-ж штука — догадатись? На те-ж я козак! Не думаєш же ти брати замок приступом удвох. Ти щось инше задумав, та я не питаю про те. Коли буде треба, то сам скажеш...

Тепер полягали обоє на землю, й Карпо почав оповідати про свій замисл...

III.

Пан Овруцький почував себе в своїм замку зовсім безпечно. Він знав добре, чого від своїх хлопів сподіватися, й тому держав себе обережно. Замок був оточений водою й глибоким ровом. Сюди вели лиш дві брами одна проти другої — до замкового подвіря. Одну браму було забито; заходили лиш одною залізною, що вела по-під високу башту, на якій стояли гармати. На баштах чатувало наємне німецьке військо. У замку заведений був військовий порядок. Військом коман-