Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана


83

Ви гості цього замку й мої. Вам, мої товариші, належить окуй воєнний за отсих бранців. Беріть усе золото, срібло, яке знайдете в цім замку, це вам вистарчать, а їх не займайте — я вас прошу. Мені цього не треба, я ваш товариш в долі й недолі до смерти. Беріть усе! Ви, панн, забирайтесь зараз вранці з своїми статками, бо поки сонце стане на південь з цього замку зостанеться руїна. Людською кривдою він ставився, нехай пропада!... — Нуте, хлопці, прикликати мені всіх Красноставчан! Вже дніє на дворі. — їм я теж маю дещо сказати.

На дворі розвиднілося. Світла в замку блідли...

 — Є тут між вами який реєнт? — питав Остап панів...

Виступив старий шляхтич.

 — Пиши, пане, грамоту, що я, Станіслав Овруцький, пан цього замку й усіх сіл до того приналежних, уом моїм цідданим даю на вічні часи волю. Знімаю з них панщину й усякі повинності!, а за те, що вони стільки літ на мого батька й діда працювали, віддаю їм на власність усю землю з лісами, рілями й ставами, цю, що тепер мають, і яка належала до економії. — Усе напиши докладно, аби людям потому не було клопоту.

Поки спорядили грамоту, Остап звелів виносити все багацтво на замкове подвір’я. Усе те припало на добичу козакам. Пани-шляхта дуже були раді, що вийшли з цілою шкурою, збирали мерщій свою мізерію й виїздиди з замку.Вже стало ясно на дворі, як посходилися Красноставчане на замок. З початку боялися якої біди, та, бачучи козаків, заспокоїлися.

Остап вийшов на ґанок і звелів реєнтові прочитати грамоту.

Люде не могли з дива отямитись, що воно таке сталося. Народ дуже зрадів.

 — Тепер у імене прохання до вас, люде добрі. Усе. що тут є, то ваше. Та я вас ще прошу, не проклинайте мойого батька та помоліться за його душу, простіть його так, як хочете, щоб Господь простив вам на страшнім суді.