Ця сторінка вичитана
ці, на босу ногу, розмовляє з приїжджими кооператорами…
Федорові Макаровичу аж боляче стало від таких мізерних думок. Останні хвилини, а вухо ловить такі звичайні звуки, а не якийсь ангельський спів чи регіт чортяк, у дурній голові замакітрився драний отаманів жупан. І думка така: не все скінчив по службі — баланса не склав…
Зашелестіла осока…
— Тут кинемо?
— Тут.
Човен ткнувся в пісок. Кислиця захолов. Час його кончини прийшов. Зараз причеплять на шию каменюку й бовкнуть у туманні хвилі порогу…
Ні! Він так не дасться! Він буде пручатися, битися, кричати… А коли й з каменем на шиї піде на дно, то ножем переріже мотузки… Чи, може, улучити мить, вихопити ножа і всадити в груди бандитів?!
