цей дневник свого часу остався незаміченим. Дневник відноситься до 1810—1813. р., починається в Букарешті, продовжується в Миколаїві й Єлисаветі, але більшою своєю частиною належить до 1813. р., й був писаний у Полтаві, де тоді Налетова жила з сестрою, матіррю й родиною сестри. Дневник уявляє з себе власне миле щебетання молодої панночки, але вже в ньому спостерігаються деякі вістуни будучих пригод, які, правдоподібно, й довели пізніще авторку до сцени і становища професійної актриси.
Скільки можна догадуватися про родинне становище Катерини Налетової, про яке дневник говорить дуже скупо, видимо, родина Налетових була щодо матеріяльних засобів дуже скромна. Старша сестра Налетової, Надія, правдоподібно, з матеріяльних міркувань вийшла заміж за немолодого багатого ґенерала Резвого й, так уладнавшися, взяла до себе сестру й матір; а ще в Катерини Налетової, як видно, був брат, капітан Налетов, але вона його майже не знала, бо він служив десь при війську. Ґенерал Резвой брав участь у турецькому поході 1810. р., і вся родина їздила за ним. Тому дневник починається в Букарешті 3. квітня 1810. р. Але записів тут зроблено не багато, на все літо він обривається й починається знову вже в Миколаїві 9. листопада того ж року. Видно, що з Букарешту ґенеральська родина, — жінки та діти, без самого ґенерала, через Одесу досталася до Миколаїва, й можна догадатися, що тікала від чуми. Принаймні, великі тримки мала в карантині, звідки з трудом видобула свої „обози“, а через місяць, у грудні, боячись, що чума вже почалася в Одесі, тікала далі до Єлисавету. В грудні 1810. р. в Єлисаветі дневник на цілих два роки обривається, і знову починається в січні 1813. р. в Полтаві, де родина ґенерала Резвого живе постійно; иноді ґенеральша виїздить до Харкова, а ґенерала все немає, бо він, очевидно, в поході при армії, що переслідує Наполєона.
В Полтаві Налетова разом зі своєю сестрою, ґенеральшою, обертається в найвищому полтавському бюрократично-поміщицькому товаристві. Вони свої люде в домі в малоросійського ґенерал-ґубернатора старого князя Лобанова-Ростовського й молодого князя, його сина, майже що-дня в їхньому товаристві полтавський ґубернатор Тутолмін, ґенерали, найбагатші поміщики зпід Полтави, як: князі Кочубеї, Магденки, Пащенки,
