— Я люблю все проблематичне, — сказав він мені, коли я почав його умовляти, — але я цього не допускаю аж до моїх нутрощів.
Чи я вже сказав, що містер Бер сидів у правлінні великого сталевого тресту?
Коли ми з моїм супутником збиралися в дальшу дорогу, на Тонга, ми попросили доктора Мортона дати нам рекомендаційні листи. Він стурбувався:
— Звичайно, дуже радо… Та, власне кажучи… Знаєте, тут є одна дама, вона принцеса королівської родини з Тонга…
Ця дама, ця принцеса, розуміється, може нас рекомендувати ще краще. Вона так хотіла з нами познайомитися. Сьогодні ввечері, добре?
Увечері ми вже не в м'яких смокінгових сорочках, а в твердих, не зважаючи на велику задуху. Замовили авто. Доктор Мортон прийшов нас проводжати. Навіт нині не змінив він свого вбрання. Побачивши авто, чогось зніяковів. „Ні, це ж отут недалеко, напроти!“ Напроти Ґранд-Пасіфік-готелю був великий спортивний майдан, а за ним хаос маленьких нечепурних дерев'яних хаток; то були пральні й помешкання вродливих мішаної крови проституток. Сюди провадив нас Мортон крізь темні закутки, де запах тропічних квітів змішався із смородом тропічних людей. Та й
57
