від чайної „Під чорного кішкою“ і спеціяльної крамниці Леві, що торгувала пам'ятками для туристів, від насильства безглуздого й не цілком европеїзованого життя. Аліса сказала це все, а навіть більше, кількома дитячими словами, більш-менш так:
— Допустімо, хочу банана. Іду сад, не мій сад, тонгайської людини сад, то нічого. Їм банана багато. Тут хочу банана, банан у крамниці Наулеп Сінг, мушу купити, все багато гроші. Тонга добрий шматок більше красивий для канакських дівчат.
О, Тонга куди кращий край, ніж Фіджі, з кращими людьми, кращими овочами, кращими рибами! І танцювати вміють лише люди з Тонга
Одного вечора, коли доктор Мортон відпровадив нас до готелю і ми присіли на лавку в саду викурити цигарку під вповитим тоненькою сіткою зоряним небом, містерові Берові стало ясно.
— Ваша дружина вмирає, док'. Чи не можете ви з нею вернутися назад до Тонга?
Доктор Мортон відповів якось невиразно, але найближчого ранку приніс маленький бенгальський прислужник американцеві листа до ліжка: звичайно, саме це й хотів доктор — відправити Алісу з дітьми назад до Тонга. Адже Аліса була на Тонга членом
62
