— Гарненька маніра поводитися з людьми! — скрикнув він, стукнувши палицею. — Я приходжу сюди побачитися з джентлменом, а ви обидва, яких я не бачив ніколи, хапаєте мене і трактуєте в такий негідний спосіб.
Старий з невдоволеним виглядом сів до столу і схилив голову на руки. Ми з Джонсом знову взялися до сигар і перерваної розмови.
— Я думаю, вам слід було б запропонувати й мені сигару, — залунав несподівано голос Холмса.
Ми обоє схопилися з крісел. Просто перед нами сидів Холмс і насмішкувато дивився на нас.
— Ви, Холмсе! — скрикнув я. — Ви тут. А де ж той старий!
— А ось і той старий, — відповів він, підносячи вгору жмут білого волосся. — Ось він — перука, бурці, брови і все. Я знав, що передягся непогано, але не сподівався скласти такий серйозний іспит.
— Ах ви, розбійнику! — в надпориві вигукнув Джонс. — З вас вийшов би актор, і чудовий актор! Ви кахикали так, як у богадільні, а ваші тремтячі ноги варті десяти фунтів на тиждень. Мені проте здавалося, що я впізнав блиск ваших очей.
— Я робив у цьому вбранні цілий день, — сказав Холмс, запалюючи сигару. — Добрі люди з карної класи починають, бачте, пізнавати мене, надто відтоді, як наш друг оголосив друком деякі з моїх пригод. Отже тепер у ворожий табор я можу входити тільки перевдягом. Ви одержали мою телеграму?
— Так, і, одержавши, прийшов сюди.
— Як ведеться у ваших справах?
— Все зійшло на нівець… Я мусив був звільнити двоє арештованих і не маю ніяких доказів проти тих двох, що ще сидять.
